Ну, де ж це лірика поділась
З моїх віршів ,
Чи не втопилась,
Як крига рушила в Дніпрі,
Були у мене й такі дні!
Бідою впилась, без напою,
Небо гриміло наді мною,
І я сп`яніла , серце стало,
Я все чекала! Бракувало-
Тепла і сонця для весни!
Де б я не йшла, на небі хмари,
Навколо віялись примари,
І не дощі, а сльози лились,
Над “Сотнею” в журбі хилились,
В далі ридало каченя!
Хоч, мамо,серцем ти страдаєш!
І з болем діток пригортаєш,
Бо в багатьох в душі не чисто,
Все бунтівничо, норовисто,
Все ж прийде день, наша весна!
Ще зацвітуть травневі квіти,
Тараса сповниш заповіти,
Ти витриш сльози, посміхнешся,
Від свіх примар тих, відсахнешся,
В новій сім`ї твоє буття!
Гарно, такий приємний сум за лірикою Ні, вона живе!!! Вона обов`язково залишиться!!! Нехай повертається в травневих квітах, літньому сонечку, золотій осені та й взагалі - в усіх обріях життя!!!
горлиця відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дай Боже, щоб Господь наповняв душу, саме такими картинами.Дякую сердечно за візит.