UA | FR | RU
Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Світлана Моренець: ЗРУСИФІКОВАНИМ УКРАЇНЦЯМ - ВІРШ |
|
|
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Оксана Бакуменко, 03.02.2015 - 23:11
 Світлано!!!!!! Дивуюся щоразу: яка ж багатюща наша мова, що про неї сказано-написано стільки слів, але кожного разу нові відтінки звучання, нові образи, нове, своєрідне бачення!!!Неперевершений вірш, нехай пробуджує від рабського сну зрусифікованих українців. Тільки мертва душа не зрозуміє проникливих слів, тільки мертве серце не відгукненться на звуки рідної мови. Дякую за Ваше творіння!!!!!!!!  
Світлана Моренець відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
До глибини душі зворушена Вашими теплими словами. Дякую Вам щиро-щиро! А ще більше мене радує, коли доля посилає однодумців. Вірю в те, що спільними зусиллями ми таки вирвемося з рабського приниження і усвідомимо, що українцям є чим пишатися. Завжди буду рада бачити Вас на своїй сторіночці і, з Вашого дозволу, заходитиму до Вас. 
Андрій Чернівець, 25.12.2014 - 11:44
тільки мова нас робить українцями,тільки вона нам стереже кордон держави, навіть найнікчемніша людина варта поваги, якщо вона у спадок дітям передала одну мову. Дякую. 
Світлана Моренець відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Та ми однодумці (в цьому питанні)!"...Отямтеся! Без мови – хто ми? Якого племені ми є?" Це з мого іншого вірша про мову. Болюче для мене питання. Як і болить мені доля України... і все, що зараз діється. 
Валерій Голуб, 01.07.2014 - 23:43
Спасибі за такий чудовий вірш!   Мені теж болить ця печальна тема:ТИ ЩЕ РОЗКВІТНЕШ… Споконвіків ми тут несли свій хрест. Іще з трипільських веж, крізь лихоліття Вростало в землю, вилось до небес Мого народу мозолясте віття. На рідній мові тисячі років Молились ми, сміялись і співали. Немов добірне зерно засівали Вкраїнське слово у ріллю віків. Чому ж сьогодні в нас переважа Імперський рик північного ведмедя? Бентежить слух говірка та чужа, Згина мене аж до земної тверді. Я підіймусь. І стану я на прю Сторуким велетом, і стоголосим словом! Піснями предків небо підіпру. Ти ще розквітнеш, рідна моя мово! Світлана Моренець відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Зворушена, до сліз! Ви чудово пишете! Шкода, що цілих три місяці (стільки я на сайті) не читала Вас. Але я наверстаю згаяне. Тож не дивуйтесь, що читатиму Вас щодня  Щиро вдячна Вам за теплий відгук. 
Лавинюкова Тетяна, 04.06.2014 - 12:05
 Про нашу мову калинову написано дуже багато, щиро і талановито. Але знаходять поети усе нові і нові барви, щоб похвалити нашу Панночку  (образний вислів однієї з поетес Клубу) і захистити її від манкуртів. Як це добре!
Світлана Моренець відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Вона ж ріднесенька, МАМИНА... Як же її не захищати, коли клюють і нищать?
Крилата (Любов Пікас), 27.05.2014 - 22:18
У нас повторюються слова "меншовартісна", "манкурити". Але я Ваш прочитала тільки щойно. 
Світлана Моренець відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
У нас спільні бажання, надії і один біль за душу народу, і цим Ви стали мені ще ближче! 
Ніла Волкова, 22.05.2014 - 21:27
"Браво", Світлано! Уклін Вам за цей вірш!З великою повагою до Вашого таланту та патріотизму Світлана Моренець відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Нілочко, (Ви не образитесь за таке звернення?)дякую всім серцем! Ми тут всі патріоти, за малим виключенням. Хіба ж можна бути байдужим, коли таке з країною роблять? 
Алексей Мелешев, 21.05.2014 - 04:01
А, може, то на краще, коли генетичний шлам добровільно пориває із своїм корінням - нехай бидло, як ту полову, віднесе вітром на схід. Україні не потрібні такі "українці".
Світлана Моренець відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Була б повністю згодна з Вами, аби не мала купу зрусифікованих знайомих.Чудові люди, але все наше їм не болить.Росли в іншому середовищі. Це треба зрощувати з ДИТИНСТВА.Дякую, що поділились думкою
Калиновий, 20.05.2014 - 22:08
А мій голос до Вашого приймете?До вас всіх мудрих в Україні, Запитання свої несу. Вони турбують не віднині, Синів, що в чужині живуть. Коли - то наша мова рідна, На вулицях звучати буде? Як НАША МОВА дідів гідна, Чи скаже хтось коли це буде? Мудрі мужі нашої хати, Ви вже засіли за „престоли"? Тому дозвольте запитати, Коли в нас будуть наші школи? І хто в них буде научати? Хай ті що живуть в нашім краю, Історію й мову нашу знають. Тому всі мудрі в Україні! Якщо ви справжні їй сини!? Якщо вам рідний жовто-синій, Вже другої не ждіть весни! Лиш починайте працю нині, Щоб мова наша – дідів перла, У нашій славній Україні, Недай Бог через вас завмерла. 
Світлана Моренець відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ну як не прийняти?! З радістю Єднаймося
Оксана Квитка, 20.05.2014 - 13:06
дуже дякую за цей патріотичний вірш! Приєднуйтесь до становлення Росії на її законне місце: https://petitions.whitehouse.gov/petition/designate-russia-state-sponsor-terrorism/XMjbTltM (зареєструватись)
Світлана Моренець відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Вдячна щиро за відгук!
Салтан Николай, 20.05.2014 - 01:32
Приємно читати такі думки про українську мову, якось серці теплішає 
Світлана Моренець відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Для кого вона рідна і близька, то має бути саме так. Я пам'ятаю в Індії до нас просто підлетіла молода пара (з Дніпропетр.), бо почули свою мову. І всю відпустку ми провели разом, як рідні.Дякую за теплий відгук!
Світлана Моренець відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Так ми ж одного роду-племені! Добраніч! 
|
|
|
||||||||||||||||||||||||||
