Встає селянин щорання.
Встає, коли встає зоря.
А то й раніше, до схід сонця.
І , як той раб, що в ополонці…
Бідненький, вариться в роботі,
Неначе муха у окропі.
І що за теє має він?
Затерплість рук, ніг і колін.
Знов пахне сіно…Сінокос…
Беру косу,.. не «мільйон роз».
І пальці колять не шипи,
А сап та гра́блів держаки.
Тягаю тачки з кізяком.
Шкода, не в парі з моряком.
То б наростила манікюри
І не загре́бли б мене кури…
Цвяхи́ не била б молотком,
Не торгувала б молоком.
Цементом не лила б я хату,
І мала б часу я багато
Для відпочинку і віршів,
Для інтернету і морів.
Для книг, які б могла читати.
І час,щоби провідать матір.
Так сталось, що живу в селі…
І шкода іноді мені,
Що саме так життя прожито.
Та добре : тільки раз в рік літо…
17.07.2011
07.12.2011
Україна
