Чомусь в житті я не запам'ятала,
Як Ви мене в колисці колисали,
Як колискову наді мною Ви співали,
Що Ви, як пташка,наді мною щебетали.
Але я пам'ятаю Ваші сльози,
Коли для нас, малих, якісь загрози
Раптово у дитинстві виникали
І Ви очей ночами не стуляли.
Хотіли з татом Ви, мабуть, синочка,
Але життя дали лише двом дочкам.
І швидко, якось, ми повиростали,
Але для Вас ми дітками зостались.
Пишу вірша, а на очах сльозина,
Напевно,це тому, що маю дочку й сина.
Тому, що пізно цінувати стала
Любов, турботу,ласку,слово «мама».
Матусю, рідна, з святом Вас вітаю.
І від усього серця Вам бажаю
Насамперед, ніколи не хворіти,
Хай радості приносять Ваші діти,
Хай внуки Вас потішать і зігріють,
Всі сподівання Ваші і надії,
Життя нехай дарує сонця втіху,
А Ангел Божий береже до віку!!!
2014р..
Дуже зворушливий вірш і майстерно написаний. 5!
Безцінний скарб - це наша мама!
Вона, мов янгол на Землі.
Зігріє душу, зцілить рани,
Дорогу вкаже у пітьмі.
леся квіт відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
5!
репетно та щиро.
