У полі зажурилася калина,
Верба десь тихо плаче над водою.
Бо моя рідна серцю Україна,
Розтоптана голодною юрбою.
Продали мову!й прагнете щасливо жити!?
Не буде доти кращого життя!
Допоки не навчитесь цінити,
Того,що знає навіть немовля...
За що скажіть!за,що колись вмирали!?
Ті,що боролись за майбутне,за нас!?
Що кров свою невинну проливали,
Щоб зараз ми жили у мирний час.
А ви готові здатись! впасти на коліна!
Продати все!за хліб, що заберуть!
Вас всіх влаштовує суцільна ця руїна!?
А завтра вже і Бога прокленуть.
А якже діти,якже ваші діти?
Вони колись спитають: тато де ти був?
Коли усі ішли вкраїну боронити,
А ти так і нічого не здобув.
Ви не розумні!ніби божевільні,
Продали мову,завтра душу продасьте!
Раби системи,і такі невільні!
Комусь служити...і невже це все!?
У полі зажурилася калина,
І біль стискає руку у кулак!
Не плач,моя кохана Україно!!!
Ми скоро встанем! підем в бій!і тільки так!!!
Надія Кишеня 19.03.2013.