(Низка неканонічних танка)
* * *
Знову сороки
Про старість мені нагадали
Краще б птахи потойбіччя -
Дивні зозулі лісу
Про смерть проспівали мені...
* * *
Нам пощастило,
Що сонце не гасне
Миттєво
Як лямпа
Вечором кожним...
* * *
Роки пройдуть
Так само буде
Місяць світити
І вишні цвісти
Тільки не буде нас…
* * *
Дарував іменА весняним вітрам
Слухав веселі їх нАспіви
Коли вишні цвіли…
Про цноту забув
Холодного вітру осіннього…
* * *
Хотілось погрітись
Від світла місяця
Старому відлюднику
І полетіти у світ Еросу
У снах...
* * *
Чому вірші
Вбивають іноді –
Не знаю
Це ж не катана і не ятаган
Старого яничара…
* * *
Із забуття прийшли,
У забуття підЕмо назавждИ
Лишається тільки
Споглядання вічності
Як втіха…
* * *
Волога Данія - дощів країна
Її принц Гамлет
Хотів підвісити залізний дзвін
До порожнечі неба
Та дзвін упав
І розчавив… Усіх…
* * *
Споглядав я старезне дерево
Раптом прийшов Далай-Лама
Його не впізнав брудний безхатько
Подумав, що то дільничий
Що його забере в притулок...
* * *
Трамваї – це оргії
Електричні
Електрички – це теж трамваї
Тільки вони
Як птахи…
(Це все експромти-вдповіді на вірші інших людей. Свого году поетична луна... Вдячний всім авторам, хто надихав мене на ЦЕ. Для тих хто забув чи не знав - луна це те саме, що давньогрецькою "Ехо". Це дуже старі твори. Але раптом відшукалися - вирішив виставити...).
(Світлина автора віршів. На світлині: залишки давнього дольмену - святилища часів неоліту.)
Артур Сіренко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Це старий твір... Крім того хокку і танка не бувають веселі - інакше це вже не хокку і танка. Є певні принцими і правила в класичній японській поезії...
НЕВІГЛАС Я 
