|
Тоді розіп’яли з ним двох розбійників: одного праворуч, а одного ліворуч.
(Матв.: 27-38)
І збулось писання, що каже: «До злочинців Його зараховано».
(Марк.: 15-28)
- Ну що? Попався, царю і пророче?
Ти знав, що хрест вготовано тобі,
І що тепер ти, не діждавшись ночі,
Помреш, як ми, в зневазі і Ганьбі?
Ми, злодії, вбивали й грабували –
А ти учив, лікуючи спасав.
Що нас розіпнуть, ми про це вже знали –
А ти про це, Ісусе, думав, знав?
Говорять всі про божу твою силу,
Що сатані велиш ти геть іти,
Що ти спасав так вдало і уміло –
А от себе не можеш ти спасти…
Та ти такий, як всі – зовсім нікчемний,
Не вірю я ні вченням, ні словам…
Тебе народ обожнює даремно,
Ти на хресті тепер вмираєш сам…
- Соромсь, Гестасе, слів своїх колючих:
Він вчив добру – а ми ростили гріх…
Ми на хресті помремо неминуче –
Відмовся, брате, слів отих лихих…
- Ні, не відмовлюсь: він, як ми, вмирає…
Ні слова не промовить – все мовчить…
Не вірю я ні вченням, ані раю…
Не вірю! Ох, не вірю жодну мить…
- Прости його, Мій Милосердний Боже:
В злобі та болі він відкинув рай…
Тут, на хресті вмирає все вороже –
Тож в Царстві Батька ти мене згадай…
- Хай дасться тобі, Дісмасе, по вірі:
Тут кожен обирає шлях свій сам,
Отож кажу в оці хвилини сірі,
Що у раю ще завтра бути нам!..
В той день Єрусалим палило сонце –
І на Голгофі стали три хрести,
Мов кара, мов спасіння три віконця –
На тих хрестах розіпнуті світи
Казали одне одному у болі,
А небеса писали кожен звук,
Котилось сонце у одвічнім колі -
Стікала кров з пробитих ніг та рук...
ID:
493684
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 19.04.2014 23:48:16
© дата внесення змiн: 19.04.2014 23:50:25
автор: Grigory
Вкажіть причину вашої скарги
|
