Ти знаєш, як сильно я тебе кохаю,
Твої обійми, ніжність і тепло.
Як сильно я сумую, коли тебе немає,
Без тебе, все стоїть не на своїх місцях.
Чогось мені не вистачає,
Тебе напевне, от і все.
Не можу, коли ти не зі мною.
Та складається таке життя.
Боротись, все в житті можливо.
Знати б лиш, не марно це буде,
Страх, не в тому, що програю,
А перед тим, що байдуже тобі буде.
Що робити? Питання виникає,
Іти вперед, залишити це все,
Забрати тільки спогади шалені,
Чи битись дальше, добиватись?
Страх тут відступає, розум каже далі йди..
Та серце лиш, тебе тримає, у моїй душі.
Воно мені тихенько каже,
Борись, немає неможливого в житті.
Та розум заставляє, іди, без неї, дальше по-житті.
Кого послухать, що мені робити?
Напевне серце, чи розум,
Може скажите мені.
А я, поки що, буду просто слухать душу, і з нею буду йти в житті,
А час покаже, і все розставить на свої місця.
Можливо в день прекрасний, все збудиться,
Все те, до чого прагне серце,
І розум хоче, та чогось спиняє,
Аргументи всякі все мені кидає..
Все стане так як має бути,
Все буде добре в нас, і в нашому житті.
ID:
493566
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 19.04.2014 13:42:01
© дата внесення змiн: 23.01.2016 16:49:05
автор: I'm tired of time
Вкажіть причину вашої скарги
|
гарно 
