Ребра натягнуті наче швартовий канат,
Зав’язаний мокрим вузлом у ділянці хребта,
Усі жінки, які повертають до тебе назад,
Осідають на серці як присмеркова роса.
Перебирай їх в думках, наче горіхи в кишені,
Рахуй кожне слово темним монетним сріблом,
Життя – це сукупність повнолітніх прожитих червнів,
Через які ти переносиш з собою тіло.
Перше кохання завжди кусатиме нижню губу,
Червону наче троянду щемко немов іриси,
Зима коливає мертву і чорну траву,
Повітря вагітніє холодом і атомарним киснем.
Сонце повниться світлом наче гіпертонією вени,
Котиться далі на захід передбачувано по кривій,
Вона усміхається пам’ятаючи все про мене,
Я заспокоююсь, не згадуючи її.
