|
Над полем зірка пролетіла,
А я тоді мала була,
Швидко промовила бажання,
На добру долю,на життя.
Але на жаль не долетіла,
Та ясна зірка до землі,
В стрімкім польоті згасла,зникла,
З моїм бажанням у пітьмі.
Життя ж дорогу простелило,
Доля сама мене знайшла,
Пошкандибали ми обоє,
В турботах вічних та в сльозах.
Одним лиш тішилась небога,
Так це маленькими дітьми,
Що підростали,виростали,
Немов зеленії дубки.
А ще жила зі мною мрія,
Коли на пенсію піду,
Житиму вільна та щаслива,
Ще й господарку заведу.
У своїй хаті господиня,
Не так для себе,для дітей,
Не знала,що лиха година,
Стоїть біля моїх дверей.
Донька хороша,добра,мила,
Зустріла хлопця на селі,
З часом відбулося весілля,
Але змінилось все в сім'ї.
Сварлива стала,вередлива,
Кохана донечка моя,
Одного дня,той день жахливий,
Ніколи не забуду я.
Обоє,рідная кровинка,
І цей чужий,незванний гість,
З моєї хати,в чому була,
Зі злістю вигнали на сніг.
Так,вигнали та ще й сказали,
Якщо я знову повернусь,
Руки мені повідривають,
А може втоплять чи уб'ють.
Зима,сніги,вітер холодний,
Куди подітися мені,
У цій біді,у цій розпуці,
Іду до рідної сестри.
Сестра подумала й сказала:
"Один лиш вихід у нас є,
Збирайся люба до Італії,
Що там заробиш-все твоє".
Приїхала,вже шостий місяць,
Сиджу на камені в журбі,
Одна,одна,мов сиротина,
Без документів,без рідні.
Та й плачу,плачу,Бога прошу,
Допомогти мені в біді,
Бо вже не маю більше змоги,
Не маю віри у житті.
Беру торбинку,ноги мокрі,
У мештах драних,та й іду,
Аби бодай поїсти зупку,
Яку поляки нам дадуть.
А далі, що? Так до монахів,
На прісний,не смачний обід,
А потім знову на" Піраміди",
Зажурена в думках своїх.
Думки важкі,додолу тягнуть,
Не маю хати,ні землі,
Одні борги висять торбами,
На моїх плечах, та жалі.
О доле моя,доле злая,
Скажи у чім моя вина,
Чи може хочеш щоб втопилась
А чи покінчила життям?
Жовтий листок злетів у воду,
Корабликом по ній пливе,
Сиджу,дивлюся та й не чую,
Гукає,кличе хтось мене.
Голос звучить здається поруч,
Можливо зверху,може ні,
Яка різниця де я буду,
Хіба щось зміниться в житті?
Різниця є,моя знайома,
Що Бог простив їй всі гріхи,
Допомогла,мене підняла,
Разом із нею ми пішли.
На першу зустріч,на роботу,
Змінилося моє життя,
Спасибі всім,хто був зі мною,
Низенько кланяюсь я вам!
ID:
492972
Рубрика: Поезія, Присвячення
дата надходження: 16.04.2014 17:13:16
© дата внесення змiн: 16.04.2014 17:17:13
автор: Тамара Піддубна
Вкажіть причину вашої скарги
|
