«У пічці жар, як догорілий міст…»
(Вільям Батлер Єтс)
Я багато разів відвідував місто Белфаст (точніше Бел Ферсте) і кожного разу у мене виникало відчуття, що я приїжджаю у зовсім інакше місто. Тільки потім – на старості літ я зрозумів, що не місто змінюється, а я. І згадуючи все пережите, згадуючи річку Лаган та вулицю Донегол і Кільця Велетнів я написав таке:
Місто горбатим Езопом
Розповідає мені – блукальцю
Старі банальні жорстокі істини,
Що незримими дзвонами гудуть
На старому католицькому цвинтарі
Біля каплиці святого Патріка
На вулиці, що має початок
Але не має кінця,
На вулиці, де люди знають
Про кожного жителя:
Хто якої віри з художників,
Що розмальовують стіни будинків
Залізними графіті відчаю –
Своїми одкровеннями нервовими.
Колись я був молодим
(Які і всі ви – читачі)
І знав,
Що це старе місто ліхтарів – моє,
Що земля ця зболена – моя,
Що всі ми бородаті гели –
Сни пастухів та феніїв,
Шанувальники сонця, плуга й горіха,
Дуба та Каменя Долі.
А тепер сивим птахом
Дивлюсь на світ вітрів,
На море холодних хвиль
І якось тихо повторюю
Сумне одкровення відлюдника:
Я чужий у світі чужих…
Холодні тіні будинків
Цього сірого міста –
Белфаста.
"...Сни пастухів та феніїв,
Шанувальники сонця, плуга й горіха..."
Далі навіяне вашим ностальгічно сумним віршем:
За порогами - Запоріжжя,
Місто юності, місто снів;
Місто казки і роздоріжжя,
Долі, мрії... і де я зрів...
Там Славута - у вуса усмішка,
Острів Хортиця милий мій...
Край козацький... й дорога нинішня -
Все сплелось... не спіши, постій...
Сумувати довго не можна, пане Маклехе - і мені і Вам. Зрозуміло, що життя тисне, але дія рівна протидії. А тому РАДІСТЬ нас порятує!
Древня східна мудрість каже: "Знайдіть зранку радість, побудьте з нею годину - і ця година протримає вас цілий день!"
Шон Маклех відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ви праві - сумувати не можна! Дякую за розуміння мого твору. Справді, треба діяти. писати. твори. Тільки тоді можемо порятувати всіт і свої країни.
Цікаво, Шоне! Таке відчуття і в мене від тих місць, які колись були рідними - сірість... Що, щоразу підсилюється... Старію! Винятком є Кьольн, бо тут живе моя донька і молодший внук (зараз саме тут).На жаль у Бел Ферсті (Білому Фастові - адже все рідне, Шотландія, наприклад, осколок Скіфії) не був. Був у Лондоні , Екзетері, Бюді, Гайвікомі. Хотілось би побувати в Ірландії...
Шон Маклех відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Цікавий подорожей, друже! Коли подорожувати як не в молодості...
Але ж які прекрасні навесні
Холми за містом... Так чи ні?
Шон Маклех відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ірландська земля завжди прекрасна - у бідь-яку пору року.... Тільки в Ольстері часто люди стріляють одне в одного.... Зараз війна затихла, а раніше....