Нізвідки з любов`ю, надцятого березовтня,
дорогий, шановний, мила, але не суттєво
навіть хто, вскільки чорт лиця, промовлянь,
відверто, не згадати вже, й не ваш, певно
і нічий вірний друг вас вітає то з однóго,
то з п`яти континентів, тримаючись на ковбоях.
Я кохав тебе більше за янголів і самóго
а тому і надалі тепер
від тебé, чим від двох їх на конях.
Далеко, пізно вночі, у долині, в самому дні,
у містечку, пороша лягла під дверцят руків`я
звиваючись на простирадлі уночі
нижче так не описано, без корективів.
я струшую подушку ниючим "ти",
за горами, які не зміряти морем,
твої риси у темряві тілом із тим
мов навіжене дзеркало у повторі.
original: Иосиф Бродский http://www.stihi-rus.ru/1/br/18.htm
