«Сонце означало істину,
кільце змій, звитий у кільце – вічність,
якір – ствердження або раду,
голуб – соромливість,
птах бусол – богошанування,
зерно і насіння – помисли і гадки…»
(Григорій Сковорода)
Дороги весняного вітру
перетинаються біля старого ільма,
Що крислатим дороговказом
Перетворює думку на знак,
Що чорним калікою
Тичеться в море квітів
Пальцями сухих гілок.
Дороги весняного вітру
Існують у мріях птахів:
У піснях про вічне повернення
До неіснуючого дому
Вічних блукальців легкості.
Дороги весняного вітру
Білим маревом стелють шлях
Розтривоженим душам
До Валгалли хмар –
Білих, як пелюстки вишні
Чи то до кудлатого Сіду –
Темного як нутро глека.
Дороги весняного вітру
Сповнені гудінням
Волохатих прочан,
Що торують своє паломництво
Від храму квітки до монастириська-вулика.
Дороги весняного вітру
Нескінченним лабіринтом
Заводять у хащі музики
З яких нема вороття
Навіть жебраку-скрипалю
З графства Слайго.
Дороги весняного вітру
Стануть колись дорогами осені
Коли зацвіте верес…
Дороги весняного вітру
Існують у мріях птахів --- на думку приходять холодний-холодний вітер десь на безлісих пагорбах Ірландії і птахи, що прилітають з-за моря, приносячи запах весни.. Дуже гарно
Шон Маклех відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую за цікавий відгук! Справді, оточуюча природа впливає на поетичний світ людей які серед неї живуть...
Дуже по весняному - свіжо,світло, надхненно,
зльоту - що дуже цінно. Рима часом спиняє і стримує.
Як хмаринка зявилося й полетіло у світ, до розуму читача...
Велике спасибі за щиру поезію.
Шон Маклех відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую за розуміння! Не всі сприймають таку стилістику....
Дорогами весняного вітру відлітають до осені мої роки...і я знову насолоджуюсь весною життя...і читаю уже в N-й раз Ваші слова ...і дивуюсь мудрості і образності Вашої душі... Дякую!!!
Шон Маклех відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую за такий чудовий та емоційний відгук! Приємно, що є такі читачі....
Вражає Ваше поетичне мислення,Які свіжі, прямо якісь чаклунські метафори...читав, майже не дихаючи,щоб не налякати їх,щоб раптом не відлетіли кудись.Отримав просто насолоду.Дивуюсь - як це все у Вас так виходить.
Шон Маклех відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую за відгук! Я не знаю як у мене це виходить - просто так пишеться і все....
Дивовижно! Але ви самі про це написали! Храм квітки - Лотоса! Перетворення думки на знак!Кільце змій, звитий у кільце – вічність! Так, Сковорода про це знав...
Шон Маклех відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00