Босі ноги частково зневірених людей стоять на пороховій діжці
Тремтячі руки охоплюють тіло, щоб захистити від холоду, що іде зсередини
Очі, як озера смутку й напів-живої надії, спрямовані до неба
з німим запитанням " Чому?......"
Губи шепочуть " Отче Наш..." і " Вірую..."
Сто загиблих і сотні безвісті зниклих... невже це ще не кінець?
Шматочок світу з обуреними людьми оповився густим туманом
І якщо буває світла і темна смуга життя, то ми на чорній, як вугілля
Ще такої жахливої невідомості не було ніколи за двадцять два роки
Коли дивишся на плоский екран з завмиранням серця
Бо страшно почути таке немилозвучне слово " війна"
Котра прийшла так раптово і причаїлася біля кожних дверей з косою
Один хибний крок нашого суспільства і її уже не спинити
БТРи стоять на кордонах
Хлопці, як молоді орли, чекають наказів
Матері моляться і виплакують стомлені очі
Остання надія на Бога...
Почуття такі сильні, що вже непідвласні римам
Емоції такі сильні, що вже непідвласні людям...
3.04.14.
"Почуття такі сильні, що вже непідвласні римам Емоції такі сильні, що вже непідвласні людям..."Сильно сказано!..За рік емоцій ще більше додалось і сліз теж!
Богданочка відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Богданочка відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Щиро дякую вам, Наталочко... Просто коли емоцій надто багато, приходить час, коли ти мусиш дати їм вихід, хоча б у вигляді такого от неримованого вірша...Бо важко тримати їх у собі...
...ваши эмоции...останавливают сердце
желание обнять
защитить...успокоить очень велико
отчаянная растерянность и беззащитность в ваших строках
Богданочка відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Так... емоцій дуже багато, так само, як і запитань без відповідей...Хотілося б, щоб усе налагодилося, щоб більше не було сліз... Дякую вам за підтримку...
Маленька!Заспокойтесь хоч трохи. І надія- не лише на Бога
Богданочка відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ваша правда, Сергій... Треба заспокоюватися Поменше новин дивитися, і думати, що все буде добре...Надія на Бога і на людей, я розумію... Щиро дякую вам за підтримку...
Просто коли емоцій надто багато, приходить час, коли ти мусиш дати їм вихід, хоча б у вигляді такого от неримованого вірша...Бо важко тримати їх у собі... 
Дякую вам за підтримку... 
Поменше новин дивитися, і думати, що все буде добре...Надія на Бога і на людей, я розумію... 
Щиро дякую вам за підтримку... 
