Живемо під прицілами тривоги
і молимось на сонце, щоб зійшло,
аби проміння вирвалось з облоги,
і узялося коренем зело.
У час, коли вишневі заметілі
збиваються у вирії грози,
коли ми зиму ще не відболіли,
тремтять нарциси, сповнені слізьми...
Не маємо сьогодні, що ділити,
хто вірою і правдою блажен.
Ми хочемо, аби раділи діти,
нарешті впав новітній Карфаген.
Стих звичайно чудовий! Останні рядки теж кожен зрозуміє на свій лад! Всім нам: і росіянам i українцям потрібен мир і щоб пошвидше все закінчилося. Ось такий Карфаген.
Друга строфа -
такі почуття переживає зараз увесь світ. який не підтримує агресора. але найгостріше, звичайно ж, переживаємо такі почуття ми, бо у прямому смислі - "під прицілами" - ви це точно висловили і передали образно
хай упаде нарешті те, що мусить упасти - як Ви назвали - новітній Карфаген...
Сподіваємось, що весна буде мирною та квітучою! Гарно,Наталю!
