Я не хочу никого видеть!
И этим не хочу я никого обидеть!
Сейчас, хочу я быть сама с собой,
И наслаждаться беседою с Душой!
Мне нужен отдых тела и Души!
Я не хочу, я не хочу спешить…,
Я упиваюсь … Тишиной…,
И шумом ветра…, и весной…,
Я слышу крики журавлей,
И в небо подниму глаза - быстрей,
И этим «клином» наслаждаюсь,
Я с журавлями душой сливаюсь…
Вот… я лечу, лечу, лечу…,
Я над Землей парю… и хохочу…,
И мне тепло, моя Душа легка...,
На Землю не спускаюсь я… пока,
Я с журавлями полечу…,
Земли красоты погляжу…,
Как, все-таки, прекрасен этот Мир!
По поводу такому, закатить бы… «пир»…
5.08.2013г.
Бувають такі хвилини! Просто вілійти від усіх проблем і бути наодинці зсама з собою!
Ніколь Авілчаду відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Так! Людина завжди сама з собою, зустріти однодумців, або рідну душу доволі складно, не дивлячись на це скажу як у одному фільмі: "...будем жить, пехота..."
Просто вілійти від усіх проблем і бути наодинці зсама з собою! 
