Я тут горе-заволока,
там сини мої ростуть,
доле, доле, ой півбока,
чи не в тому твоя суть?
Долю котить Місяць-бовван
по небесній вишині,
а я геній – ходжу босий
по незораній стерні.
Може, може, буде ранок,
та чи довго ще іти,
поки що все небо в ранах,
на землі – лишень хрести!
На краю всіх океанів
там атланти, там боги,
а я маю сто талантів,
решта все борги й борги!
Ой ти, Місяцю, будь батьком,
докоти й до мене ти
тую долю – не горбату,
справжню долю прикоти!
Створено: 2003 рік
Опубліковано:
1. Опубліковано: "Гомін Підгір'я". Альманах, вип. І. Дрогобич: "Коло", 2003. - С. 73.
2. "На зламі дня" - Львів: "Тріада плюс", 2004. 100 с.
С. 34
