Притрушені інеєм вії,
Проникливий погляд очей,
Твої ніжні руки у мене на шиї,
Загадковість твоїх тендітних речей!
Кожен твій подих нестримний,
Стук твого серця терпкий,
І жест твій кожен дитинний,
І кожен крок галантний твій...
І посмішка твоя небесна,
І губи!!! А губи солодкі твої!
Усе так вабить! Мене вабить зумисно!
І кличе, заплітає в тенета свої.
Усі твої таємничі принади -
Лабіринтів заплутаний шлях.
Усе мене так сильно вабить,
Знущається з мене, спалює в прах...
А я хочу тихо, непомітно узяти
Хоч одну з тих загадкових речей,
І губи твої неземні цілувати,
Голубити, торкатись твоїх плечей.
Ти така загадкова, і така ти незнана!
Водночас знайома і ніжно проста,
Але яка ти стаєш безмежно кохана,
Коли шепіт здригає твої вуста.
Коли всі твої таємничі принади
Націлені в мене. Убить!!!
І я під гул їх канонади,
Спішу і кваплюсь одразу, вмить
Поспіти до тебе, поспіти любити,
Бо не пробачу ніколи собі,
Як дозволю собі запізнитись -
Запізнитись кохання принести тобі...
2009
