Ми стомилися всі, хочем спокою...
Відгородитися стіною високою
Від того, що твориться в Україні.
Та нам не дозволяє сумління...
Та нам не дозволяють наші емоції,
Бо ми ще більше стомились від корупції,
Нам остогидла нікчемна брехня,
Зневіра у владі, мізерна платня...
Нам остогидли пусті обіцянки,
Ми не хочем боятися ранку,
Ми стомилися бути вічно рабами,
Один з одним нас зводять "лобами"
А ми всі рідні, а ми всі люди!
І я вірю: війни не буде!
Немає "бандерів", "москалів" немає,
Ми усі українці, зрозумійте, благаю..!
Чи ти чоловік, чи "мужчина"...
Мова різна, а одна Україна!
Одні чорноземи, і гори, і ріки...
Будьмо разом, схід - захід, на віки!
Вже у нас, Боже любий... під ноти щемні
Передавали над головами домовини священні
І люди, плачучи, свічками їм світили...
Ці юнаки за всіх..! За ВСІХ нас кров пролили!
Ми стомилися... ми всі хочем спокою,
Та країна зависла над прірвою глибокою...
Ми не маємо часу сваритися! Не маємо права!
Бо на наших очах розколотися може держава!
27.02.14.
, і так: 
, і спілкуватися так: 
, і не дай Боже не так: 
! 
Дуже актуально і мудро ви написали,Богданно! 
