Дуже гарні в мавпи діти,
Є чому тепер радіти,
Заради них їй треба жити.
Біля діток припадає,
День і ніч не спочиває,
Геть про себе забуває.
Деруть носа малі діти,
Як довіру заслужити,
Куди йти і що робити?
А вони все не вгавають,
Гіркі сльози проливають,
На життя все нарікають.
Як проблему цю владнати,
Жах бере – в них мавпа-мати,
Сором це комусь сказати.
Оце так, оце сімейка,
Невелика й не маленька,
Шкода, що лиш мавпа ненька.
Ну, а батько був горила,
Десь нечиста підхопила,
На суху гіллю вчепила.
Мавпенята її діти,
І не їм її судити,
Та коріння не ганьбити.
http://antonina.in.ua/index.php/pro-zhittya/574-mavpyacha-rodina.html
