Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Радченко: Вулиця мого дитинства - ВІРШ


Радченко: Вулиця мого дитинства - ВІРШ
UA | FR | RU

Рожевий сайт сучасної поезії

Бібліотека | Поети нашого Клубу | Спілкування | Книгарня | Літературні премії | Конкурси Клубу Поезії | Контакти | Оголошення |  ДО ВУС синоніми | 

 
>> ВХІД ДО КЛУБУ <<
e-mail
пароль
забули пароль?
< реєстрaція >



Зараз на сайті - 51
Персональный ЧАТ Berdal
Персональный ЧАТ Fairy Tale
Персональный ЧАТ Genyk
Персональный ЧАТ Herr Veliborr von Purr-pur
Персональный ЧАТ Malinka
Персональный ЧАТ Pan Poprotskyy
Персональный ЧАТ Svitlana_Belyakova
Персональный ЧАТ Totoha
Персональный ЧАТ Ulcus
Персональный ЧАТ Єва Романенко
Персональный ЧАТ Анастасия Смирнова
Персональный ЧАТ Анатоль Фомальгаут
Персональный ЧАТ Вікторія Коваленко
Персональный ЧАТ Валентина Малая
Персональный ЧАТ Василь Літвін
Персональный ЧАТ Виктория - Р
Персональный ЧАТ Володимир Байкалов
Персональный ЧАТ Гай-Нижник Павло
Персональный ЧАТ Данило-Київський
Персональный ЧАТ Денис Лучук
Персональный ЧАТ Дравва
Персональный ЧАТ ДрожеННікова
Персональный ЧАТ Елена*
Персональный ЧАТ КВолынский
Персональный ЧАТ Кобзар Лаборськый
Персональный ЧАТ Ліна Ланська
Персональный ЧАТ Леонид Жмурко
Персональный ЧАТ Михайло Гончар
Персональный ЧАТ Ніка Той
Персональный ЧАТ НАДЕЖДА М.
Персональный ЧАТ Надія Стасів
Персональный ЧАТ Невідомий солдат
Персональный ЧАТ Сіроманка
Персональный ЧАТ Светлана Борщ
Персональный ЧАТ Святослав_
Персональный ЧАТ Сергій Улько
Персональный ЧАТ ТАИСИЯ
Персональный ЧАТ Філософ
Персональный ЧАТ Хлоя
Персональный ЧАТ Чайківчанка
Персональный ЧАТ ю

 прихованих - 10 чол.

Пошук


Перевірка розміру




Вулиця мого дитинства

Радченко :: Вулиця мого дитинства
Вулиця мого дитинства... Я для неї вже чужа - Тут немає мені місця, Аж болить-щемить душа! У хатАх мені знайомих Незнайомий люд живе, Декілька садиб бездомних... Біль торкає за живе. А колись, ще мама з татом Сильні й молоді були, Будували нову хату - Їм ділянку тут дали. Нова вулиця, Крилова, Молоді шумлять садки, Недалеко наша школа, Чути потягів гудки. Дітвора у кожній хаті, Зараз це, як дивина. А роки легкі, крилаті - На порозі вже зима. Йду по вулиці... Чужа я... Слова нікому сказать. Пам"ять знов мене питає: "Що ти хочеш ще згадать?".

ID: 479529
Рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата надходження: 14.02.2014 22:32:26
© дата внесення змiн: 14.02.2014 23:32:01
автор: Радченко

Мені подобається 2 голоса(ів)

Вкажіть причину вашої скарги



Попередній твір    Наступний твір
 Перейти на сторінку автора
 Редагувати  Видалити    Роздрукувати


 

В Обране додали: A.Kar-Te, Ninel`, Віталій Назарук, Любов Ігнатова, Анна Берлинг
Прочитаний усіма відвідувачами (1223)
В тому числі авторами сайту (40) показати авторів
Середня оцінка поета: 5.00 Середня оцінка читача: 5.00
             Ще...
             Ще...   3D...
          
Ім'я*
Email
Код перевірки*
(уведіть цифровий код, як на картинці)
правила »залишилося символів 
 




КОМЕНТАРІ

cry Душевно... Таке життя... give_rose
Дякую. hi
 
Радченко відповів на коментар Наталка Полтавко, 01.01.1970 - 03:00
Таке життя. 16
 
@Сон-трава@, 07.10.2014 - 16:51
Дуже болісно 17 give_rose
 
Ninel`, 30.07.2014 - 16:49
така болюча і вічна Олю тема....згадався будинок бабусі,двір,дерева,квіти...тепер чужі люди...таке воно життя,десь несправедливе,десь жорстке...Дякую,Олю,за твір,що надихав на спогади.
Квіти від душі
http://s60.radikal.ru/i167/1205/f4/1877900c9eb9.jpg
 
Каминский ДА, 31.03.2014 - 18:39
Улица моего детства... У каждого она своя, Но и Ваша, вернее благодаря силе слова, и мне дорога. Спасибо Вам
12 give_rose give_rose give_rose
А теперь немного не по адресу. Прочёл все посвящения на Вашей страничке, понимаю, что это не все, а только посвящения членам Клуба Поэзии. Но сколько теплоты в них, как созвучны они они с моими чувствами, когда речь идёт о поэтах, знакомых и мне. К моему сожалению, не все мне знакомы. Может быть наверстаю упущенное...
 
Lesya Vladimirova, 27.03.2014 - 21:05
12 Вражаючий вірш
 
tatapoli, 14.03.2014 - 21:44
12 16 12 give_rose
 
НАДЕЖДА М., 24.02.2014 - 10:32
12 12 Щемний вірш... Та минуле не повернути... Тримайся!! heart heart
 
Анна Берлинг, 18.02.2014 - 01:20
Защемило в грудях ліворуч. 17 17 17
 
Борисовна, 16.02.2014 - 12:35
Ностальгія завжди зворушлива. flo21
 
ДУЖЕ ГАРНО! flo04
 
Вражаюче-душевно, Оля! 12 16 give_rose
 
Віталій Назарук, 15.02.2014 - 07:00
Моє!!!!!!!!!!!!!!!!!!!! 12 16 flo12
 
Юхниця Євген, 15.02.2014 - 04:24
Йду по вулиці... Чужа я...
Слова нікому сказать.
Пам"ять знов мене питає:
"Що ти хочеш ще згадать?".

32 32 32 32 32 32 32 12 12 12 12 12 12
 
Любов Ігнатова, 15.02.2014 - 00:28
як про мене ....дякую!!!!
 
@NN@, 14.02.2014 - 23:15
схожий на дім мого дитинства, дуже give_rose
Оленько, ще один рядочок виправ
бо якщо - болить-щемить, то
Біль торкАЄ за живе.
 
Радченко відповів на коментар @NN@, 01.01.1970 - 03:00
Аня, дуже тобі дякую. 16 smile 16
 
Діана Лакрімова, 14.02.2014 - 22:56
Здавалося б набридло рідне місто, що тут може бути цікавого, але коли проведеш багато років далеко від нього, то все стає зовсім по-іншому ...
 
Радченко відповів на коментар Діана Лакрімова, 01.01.1970 - 03:00
Діаночко, в мене інший випадок, я живу на паралельній вулиці з вулицею мого дитинства. І дахи знайомих хат бачу з свого вікна.Все змінилося, коли не стало мами, тата і брата, 13 років назад. Дякую. smile
 
Анатольевич, 14.02.2014 - 22:52
12 12 12 Отаке ж саме і я відчуваю... cry 16 16 16 give_rose give_rose give_rose friends friends friends
 
Радченко відповів на коментар Анатольевич, 01.01.1970 - 03:00
Це тому, що ми з одного покоління, Сергію Анатолійовичу. smile
 
Чудово написано. Успіхів. 23
 
Радченко відповів на коментар Гучномовець Київський, 01.01.1970 - 03:00
Дякую. smile
 
@NN@, 14.02.2014 - 22:49
Тут немає мені місця -
Аж болить-щемить душа!

Біль торкає за живе.

вірш просто супер 12 16 23
 
Радченко відповів на коментар @NN@, 01.01.1970 - 03:00
Скористаюся твоєю порадою, Аня. Дякую. smile
 
A.Kar-Te, 14.02.2014 - 22:36
12 smile як1 схож1 почуття...
16 flo26
 
Радченко відповів на коментар A.Kar-Te, 01.01.1970 - 03:00
Оля,дякую за розуміння. Ти знаєш, так склалося, що дуже рідко попадаю на вулицю мого дитинства. Але з кожним разом все болючіше становиться на душі. 16 16 16
 

Нові твори