Я знала усе, коли вперше ти глянув на мене.
Я знала, що з тобою хочу стрічати світанки,
з тобою летіти, сміятись, шукати проблеми,
боятись, ридати, виконувати забаганки.
У твоїх очах я побачила наше майбутнє:
костюм, біле плаття і пара бірюзових знамен;
на пальцях обручки, а в очах кохання могутнє
і біля дому маленький, наш посаджений клен...
У твоїх очах я побачила три зорі ясні -
наших милих дітей, невгамовних малих бісенят,
наші "як" і "чому", янголята наші прекрасні,
зеленоока красуня і двоє веселих хлоп'ят.
І наші свята, у дружньому сімейному колі,
і наші печалі, без них все ж життя - феномен.
Побачила твої солодкі уста мимоволі...
А також біля дому змужнілий зелений наш клен...
І наших дорослих дітей, що злетіли із дому,
шукаючи свою дорогу, пару рідних очей.
А зорі мерехтять у темному небі нічному,
і печаль у очах, в очікування рідних гостей.
Побачила я сивину на твоїх, рідний, скронях
і нашу любов, що живе в серцях з давніх-давен...
Наших онуків, які тримають щастя в долонях,
а біля дому шумить-височіє красень наш клен...
