Вона була відмінницею в школі.
Косички дві. І скрипочка в руці.
Лиш погляд не дитячий в Олі
І ще тягар дорослий на душі.
Кому розкажеш біль й образу,
Як вчора посеред двора
Сусідські хлопці, от зарази,
Кричали вслід: "Байстря, байстря ".
Слова-каміння в малі груди:
- Ну де твій тато? Га? Катма?
... А мама говорила, що він любить
Лиш часу все приїхати нема.
Маленька, сліз не треба градом.
Іще зарано знать тобі,
Що в світі є брехня і зрада,
І діти у татусів є чужі...
Байстря... а злість яка у слові.
Сльоза скрутилась, аж пече.
Бувають же й слова у мові,
Що зачіпають за живе.
І скрипочку, цю першу зброю,
( Бог силу дав, хоч мало літ)
Підняла із землі й пішла війною
На хлопчаків і весь жорстокий світ.
А зранку в школі на лінійку
Як Жанну д'Арк її вели
Розбила ж губу, бо Андрійку
Відмінниця, а бач куди...
... Вона була тихонею у школі
Тоненькі ручки, очі голубі.
Та більше не кричали в спину Олі:
Байстря. Боялись ... далебі...
Оксана Максимишин-Корабель
Весна 2013
