Я у поле піду, заколихане полуднем поле,
де у груди б'є вітер - знавець і свободи, і волі,
і де сонце увічі промінням, як правдою коле,
і де трави стоять у красі первозданності голій.
Я у поле піду, щоб зібрати букетик надії,
там огляну, милуючись, зелені всю далечінь...
І зірву три маленьких травинки з-під променя мрії,
і щасливий дзвіночок, що неба ввібрав глибочінь.
А до них підберу первоцвіт молитовного щастя,
і любові цілющої красне суцвіття квіток,
незабуду довіри і віри листочки прикласти...
Я букетик зберу і візьму у майбутнє квиток.
Щоб покласти усе біля ліжка моєї дитини,
хай розгляне й вдихне аромати з букету життя,
що роками руками зплетались в надії єдиній:
хай так буде духмяно цвісти все його майбуття!
Вітаю!Це дуже зворушливий вірш. Хочу просити вашого дозволу надрукувати його у Володимир-Волинській міськрайонній газеті "слово правди". Газету вам вишлю. Буду вдячна. напишіть мені, будь ласка на iryna-nadyukova@ukr.net Ірина Надюкова. Якщо погоджуєтеся, то напишіть поштову адресу, куди висилати газету.
Дякую.
