Пам’яті ГКК
У світі маєш долю осідлати
Добру, щиру, радісну, сумну,
Добро і зло навчишся розрізняти
Літом і в осінь, зиму і весну.
На чергу стали зустрічі й розлуки
В бурях життя а чи своїх бажань,
Не знали б радості, не мали муки
Якби не стало стріч і розставань.
Студенти, аспіранти й професОри,
Ступені й звання, як золота орда,
Гризуть граніт світоглядні простори,
Від їх дерзань втікають горе і біда.
«Прощай», - луною прокотилось,
«Прощай», - раптово, мов у сні,
«Прости», - вінками оповилось,
Що бУло ним, тепер уже в труні.
Прощальні хвилі часом котить море,
Назустріч йде нам всім лише земля ,
Народжує, підтримає у щасті і у горі,
Бере назад під тужні крики журавля.
31.01. 2014р, Київ
