Мені болить. Пече. Ломає.
І вуха глушить тиша уночі.
Удень не сплю, вночі не засинаю,
Ви не бійці ! Ви - палачі.
Не можу дихати. Болить.
І сльози душать за Вкраїну!
Щемить серденько у мені,
Коли братам стріляють у спину.
Та що ж ви, нелюди, творИте ?
Навіщо б"єте дідуся ?
У вас же сім"ї є і діти!
Удома ненька є своя!
Холодне серце за щитами,
А у руках - холодна зброя.
Хіба не мучать вас ночами
Обличчя тих, кого хоронять ?
Не сняться вам печальні лиця,
Всих тих кого у ліс везли ?
А вашим дітям гарно спиться ?
Не боїтесь, що прокляли ?
Ми не здамось, ви нам повірте.
Ми все знесем. Ми знайдем сили!
У серці українця - світло!
Героям слава! Слава Україні!
я колись стояв в армії в Казахстані у 1983 році в такому оціпленні дві доби. уявляю, що я зробив би тоді, а в мене була зброя, коли б в мене кинули "коктейль Молотова" і я загорівся...це я до того, що беркутовці - тримаються. якби мене так на службі провокували - я б не "міндальнічам" Просто - комусь - показові дії вигідні. ось вже хтось і крісло прем,єра отримає... Написав так, до дискусії...дякую за небайдужі рядки Ваші!
Олька Оленька відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Кожен може зробити вибір. А якщо його і немає, то людина не повинна з задоволенням знущатися з іншої. Так не чинять, навіть тварини)
Дякую)
Ми не здамось, ви нам повірте. 
