Я ніколи не піду в міліцію
Ні жалітись, ні працювати.
Вони в мене кидали гранати
І стріляли в обличчя з рушниці.
І казали мені: "Мовчи!
Всі протести ваші - проплачені!
В нас давно відмінили панщину.
Хвилюватись немає причин!"
Тоді думалось: "Може, справді
Там самі лише провокатори
Треба слухатись батька й матері
І всі будуть безмежно раді?!"
Але потім з'явились убиті,
Що Шевченка читали поезію,
Та не встигли здобути професію
Їх пристрелили руки бандитів.
А бандитські промови тривали.
Мовляв, мертві - самі винуваті.
То ж ми радимо всім вам втікати
Бо ми скоро і вас завалим.
І завалять. Хоч нас і багато,
Хоч і кормляться з наших рук,
Наше слово для них пустий звук,
І їм наші життя - не втрата.
Та ми можемо вийти із дому
Щоб сказати їм, що ми - сила.
Одягнути катів на вила
Власноруч написати закони.
Бо колись у нас будуть діти
вберегти їх - наше призначення
Саме це зараз має значення,
Важливіше від всіх політик.
Запали пожежу у серці!
За усіх, що пали в бою,
За дітей і свободу свою,
Час бандитам задати перцю!
убили вірменського терориста, снайпери нато, сакральна жертва яку готували давно, ти ба, вірш Шевченка уривок прочитав і вже для ура-шароварних патріотів став свій, вузьколобі євротітушки ви і вам народ український не пробачить цього ніколи.
Dreamkiller відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
