...ви нас – носака́ми кованих берців –
під серце,
вас ми –
козацькими ма́ршами
і бурхливими скерцо…
ви нас – поме́жи віч кулаком пудовим,
ми вас – правдивим словом
гукаєм до вас ми:
хлопці, будьте людьми!
братами…
матері-Україні синами
станьте плече до плеча з нами…
за те –
ви нас дубинками і кийками,
кованими підборами-каблука́ми…
наче голодні сторожові́ пси,
нацько́вуєтесь панами
промосковськими…
паханами
вважаєте нас «лохами»,
безсилими,
інтелігентами…
на відміну од вас – просто люди ми –
з окровавленими, непокритими го́ловами,
та не залякані вами
шануєте силу… але шоло́ми,
ваші пластикові кийки –
символи боягузства, не сили,
хіба нормальні чоловіки́
стануть озбройно із безоружними?
нами
у настановах Божих
і у єднані супроти зла – наша сила…
а таким, як ви
і псареві вашому завдяки –
уся українська земля –
суцільна братська могила…
у рідну землю поляжемо ми,
обійме́мось із попередниками-братами
а вас –
під шоло́мними номерами,
наче псів, позакопують,
на неозорих про́сторах
«братньої» Колими,
бо рідна земля погидує вами
11.01.2014
Наболіле... Так, як гукнеш, так і відгукнеться: кожен отримає своє. Спокусилися служителі закону: хто на ласий пайок, хто на високі посади, а про наслідки своїх дій не думають... А за кожен синець, кожну рану на тілах мирних людей доведеться відповідати, якщо не перед людським законом, то перед Божим, від якого ніяка політична влада не врятує. Ми і ви... Один народ, а по різні боки барикад...
P.S.Вітаю з п'ятисотим твором - кругленька сума)))
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
так, невинна кров вопіє до Бога - і Він почує, але збоченці у сучасних доспіхах, як і їхні натравлювачі - у них інший бог, який їх нагородить, та чи зрадіють вони нагородам того іншого божка...
дякую, Наталю...
так - 500... але там ще є якась кількість "іншого" - туму 500 саме віршів - думаю, ще не дуже скоро буде...))) але то таке - сама по собі цифра симпатична))) дякую, що зауважили...