Мірі аморальності треба шкала,
Маслу Масляному треба плита.
Воно без неї не годиться у користуванні,
На хліб таке мастити це останнє,
Що робити станеш.
Але це тільки те,
Що ти з ним і робиш.
Вдруге, втретє, всоте…
Помастиш, злижеш,
Знов розмажеш…
Подивлюсь, виблююсь,
Знов умиюсь…
Маргарет, облиш чуже –
Чому не можеш бути Рітою?
Меган, закінчуй може –
Вас багато, дай спокою.
Меггі, тебе просить Моллі,
Візьми скоріш слухавку.
Нарешті, Марто, забери ці болі.
Марто, я програв ставку.
Пробач, тебе в ломбард
За лимон заклав,
Все на фартовий старт.
Їм тебе програв,
Пробач, Марто, благаю…
З тобою в рабство піду.
(Впав лимон до чашки чаю,
Олеся закрила банку з медом.)
З нами Біль Болючий,
Він до останнього з нами.
Спокійно, не будь таким балакучим,
Не називай мене чужими іменами.
Давай, не спи, приходь до тями,
Ми з Болем нічим не можемо зарадити,
Коли до тебе являється зле Завтра з мріями,
З цими повіями! Їм би лиш надь родити,
Сам же далі жити Не ридати.
А ти видужуй Поки ось, пожуй.
(На жаль, невідомо коли
Стався цей апофеоз.
Та не поставити всі коли
Частоколу нараз,
Тому ще буде кульмінація,
Декілька фаз, десяток фраз.
От лиш ніхто різниці, і я
Теж, не розгледить від розв’язки, де герой щез.)
ID:
471669
Рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата надходження: 11.01.2014 01:36:40
© дата внесення змiн: 27.11.2014 10:24:02
автор: Dingo Барський
Вкажіть причину вашої скарги
|
