ворушити
прадавні такі порохи́
під часови́ми пласта́ми…
вибач, не будемо ми
словами
занесені
вапняками-пісками
слова,
сказані чи не сказані нами,
ризикують
стати банальни-ми
словесами
ні…
не цікаве мені
давно засохне на пні
кожне слово твоє,
хай усе залишається
в тайні –
як є…
04.01.2014
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
однозначно на краще - ТАМ уже вСе змінилося, і того, про що "хотілось би комусь говорити" - уже просто нема... є інше... а чи сподівається хтось іншого?.. сподіваються того, чого насправді нема - як немає аромату у зрізаних квіток - хоч вони й можуть пахнути, але то вже не аромат - а запах умирання...
На лінії часопростору змінюється бачення життєвих подій. Звісно є такі емоції, які були з певних причин приглушені чи заблоковані, але вони лишилися, ніби латентними. Те, що не дістало вираження у слові інколи набуває інших форм... деформується, втрачає сенс... ні…
не цікаве мені
давно засохне на пні
кожне слово твоє,
хай усе залишається
в тайні –
як є…
Мудре слово Ваше, пані Валю, про несказане...
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
просто - конкретна ситуація... і чесний висновок після роздумувань - чи варто говорити тепер? - ні, не варто... минуле належить минулому... і те, що колись важило б може - тепер буде безсилим і просто чужим... кволим... кожне слово... перестигле і висипане на пісок чи на камінь... лдя чого мучити слова?
хоча, пройшовши проз усі геологічні нашарування - можна достатися до води - живої, яка пахне весною, бо талими льодовиками пахне... одне слово - у таких ситуаціях кожен обирає своє рішення... ГЛ цього вірша обрала такий варіант - і це тільки один із можливих... і це не "рецепт", а так - ситуативне рішення і не більше...
"Те, що не дістало вираження у слові інколи набуває інших форм... деформується, втрачає сенс..." - згодна з Вами - просто втрачає сенс... і це просто чесність із собою... і з ініціатором...)))
дякую Вам... приємно, коли заходите, приємно говорити з Вами - тут не буває "нашарувань"...)))
Може це і на краще: очі не бачать (або ж вуха не чують), серце не болить... Часом таємниці корисніші за промовлені недоречні слова.
занесені
геологічними нашаруваннями –
вапняками-пісками –
слова,
сказані чи не сказані нами,
ризикують нині
стати банальними… -
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
як кажуть - "всякому овочу свій фрукт" - жартую - свій час... чи ще "хороша ложка к обеду"... так, ситуативно-настроєве... хоча - це легка така вправа, але... хай буде...