Любителям гумору
Купив вчора на базарі мотиля Богдан,
Вудки склав свої гарненько, вичистив жупан.
Взяв мормишки і кілішка*, сала й ковбаси,
Літру взяв, бо без горілки жодної краси.
Спозарання на ставочку рибаків вже тьма,
Але жодної рибини ні в кого нема.
Пробурив чималу лунку у льоду Богдан
І розсівся в кріслечку наче справжній пан.
Мотиля вчепив, закинув і замовк на мить,
Але риба, мов закляв хтось, ні гу-гу – мовчить.
Так година пролетіла, добре змерз Богдан,
Він відклав свого кілішка, взявся за стакан.
По «Марусин поясочок» ллє він «Хлібний дар»
Випив залпом, затрусився, як малий школяр…
Врізав сала і хлібину, трішки ковбаси,
Заніміла чомусь риба, як він не просив.
Хвилин двадцять, допив пляшку, дур взяла своє,
Тут рибалка почалася… Знов і знов клює…
Карасів десятків зо три, щука й окунці,
Він малесеньку рибину ставить, як живці.
При азарті другу пляшку засмоктав Богдан,
Певно думав, що у хаті, що поруч диван,
Що з рибалки повернувся, риби наловив,
Все, що мав він із собою до кінця допив.
Ледь добрався до машини, але вже не сів,
Впав відразі на сидіння й зразу захропів.
Недарма в народі кажуть: «Кожному своє!»
Хтось рибалить – цьому радий, ну а інший – п’є!
Кілішок* – невеличкий стакан
Все з життя,умієте запримітити 
Ох, вже ті рибалки!.. Хто за рибкою, а хто за чаркою! 
Дотепно! 
