Вона так любила солодке! Шоколад, цукерки, кремові тістечка, кілограми ірисок, домашнього печива, млинці із фруктовим сиропом, ммм… Байдуже, що надмірна кількість цукру шкідлива й сприяє діабету, призводить до алергії чи ожиріння, вона любила солодке життя, рухи та дотики, погляди й липкі поцілунки… Її волосся завжди пахло шербетом, а вуста смакували, мов найніжніше горіхове бізе. Я полюбив її таку шоколадозалежну, злизував кожний сантиметр просякнутого сахарозою тіла, мов хтивий гурман поїдав свою милу цукеркову королеву. Вона мандрувала по світу на запах свіжої випічки, збуджувала своєю залежністю, манією на шоколад-шоколад-шоколад, вела себе неадекватно й несамовито. Гуляючи, порпалась у малесенькій сумочці, шукаючи хоч трішки нової дози, її ламало, мучило, вивертало від бажання, а я й надалі любив цю рабиню цукерні...
Коли притиснув її до себе, вона вмить розлюбила солодке. Більше не хвилював запах кавового «Тірамісу» та ніжних «Еклер’ок», її збуджувало моє тіло, мої слова, дії та вчинки. Тепер вона прикушує язик і, затамувавши подих, чекає мого наказу, боїться порушити звичний хід подій чи сказати лишнього. Вона стала ввічливою, підвладною, покірною, не відстоює своїх позицій, дозволяє мені більше, аніж повинна...
Сьогодні вночі мені не має чим зайнятись, крім того, щоб сходити з розуму по своїй шоколадній повії…
Шоколадна повія 
