Мій сизокрилий грудню, день добіг,
Небесний о́брус вітер поторочив,
Щербатий місяць ловить на батіг
Дрібні дублони вітряної ночі.
Пісочний час осипався на дно,
Прожитий день назад не повернути,
Терпких думок настояне вино
Гірчить на денці нотками цикути.
Криваві грона в темряві горять,
Пробиті на́скрізь, ніби з арбалету...
І ще один листок календаря
Злітає з гілки й падає у Лету.
А разом з ним несправджених надій
Розмитий шрифт на білому папері...
Та завтра знов розкрутиться сувій
І день новий постукає у двері.
Розкрилить сонце зранку пелюстки,
Розтопить шибку, з ночі захололу,
І будуть знову світлими думки,
Нова доба запуститься по колу.
світло-тужливий настрій... і не тільки грудень тут виною... вишукано-образно... прекрасно... я сприймаю такі твори - як філософську лірику найвищого гатунку... бо ЛГ, спостеріючи дійсність - осмисляє... Час і Простір...))) Життя...
Небесний о́брус вітер поторочив...
Розкрилить сонце зранку пелюстки,
Розтопить шибку, з ночі захололу... красиво...
Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую Вам, мій любий друже, за такі мудрі і виважені роздуми! Справді, не лише грудень винен... Важкі часи настали для нас усіх... Але після кожної ночі настає світанок, тож і ми вистоїмо, і наша ніч розвидниться, коли засяє сонце нової доби! Хай береже нас усіх Бог!
Дуже сподобався вірш...це щось!Може краще:краплями цикути?
Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Вдячна, пане Михайле! Приємно! Спершу було *краплями цикути*, а потім вирішила вжити *нотками*, бо *нотки присмаку* звучать оригінальніше, аніж просто *краплі*.
Гарно сказали: все іде по колу...
Милуюся вашими образами п. Наталю...
Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Надієчко! Справді, все йде по колу, тому не варто сумувати ні за втраченим днем, бо завтра буде новий, ні за осіннім теплом, бо після холодної зими настане весна. Так само і настрій тужливий зміниться на сонячний і піднесений! Тримаймося!
Сизокрилий грудень, щербатий місяць, дрібні дублони ночі – цікаві деталі, які зачаровують з перших рядочків.
А потім гіркота, що минає час, який не спинити, а так хочеться чим довше жити!
А ще сум і розчарування, що не всі надії справджуються..
Але не вмирає сподівання на новий день, який принесе хороші вісті!
На жаль, так і живемо - то мріємо, то втрачаємо надію, день за днем, рік за роком…
Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Олечко! Вірно Ви все підмітили. Так, отак і живемо: від вечора до ранку, від важких думок до легких, від відчаю до просвітління... Бо життя не завжди з медом і всіляке доводиться пережити. Дай Боже, аби не гірше! Хай новий день принесе всім нам нові надії і омріяний душевний спокій, який ми всі зараз втратили!