«Я прийшов до висновку, що чари - це те, що штовхає, піднімає й взагалі робить речі з нічого. З чар зроблені листя й дерева, квіти й птахи, борсуки, лисиці, білки і навіть люди. Значить чари просто скрізь і навколо нас, і у всіх інших місцях також…»
Я хочу стати твоєю Попелюшкою, яка відчайдушно би боролась за чисте й непорочне кохання, диктувала свої божевільні й надто чіткі правила, ставила табу на зраду, брехню та образи.
Я хочу знайти лампу Аладіна, де першим бажанням було би завжди бути твоєю. Чути твій голос, сміх, дотепні жарти й відверті думки, торкатися губами очей, вилиць, щетини на підборідді, плавно переходячи до шиї та плеч. Ти (і навіть думки про тебе) викликають табун мурах, які безжалісно топчуться по моєму дівочому тілі, мітячи кожен сантиметр солодкої шкіри. Ниті між нами тонкі та невидимі, але міцніші за будь-яку скелю чи айсберг того самого судна Титаніка.
Я хочу перенестись у чарівну країну Любові, де ми будемо пити росу, мов кислу брагу й п’яніти від присутності один одного. Хочу ховатися під ковдрою з рожевих і білих піонів, відчувати як пестиш руками моє волосся, віддаватися на поталу сну саме в твоїх обіймах. Хочу літати з птахами, поки чари між нами не розчиняться, мов цукор у каві. Ти обіцяєш підкупити стару відьму, коханий?
