Дозволь сховатись за тінь твоєї щоки, мов лялечка за плечем у татуся. Її тепло незамінне та рідне, хоча й трохи «колюче». Дай прислонитись та відчути її м’якість, вустами провести вологу доріжку з солодких поцілунків, ледь помітно лоскотати віями вилиці, вдихати й видихати твій запах. Я вже не можу терпіти, коханий. Хочу торкатись тебе легко й ніжно, ворожити на тілі, грати чуттєвий романс, дарувати пристрасть з миттєвих обіймів. Я намалюю безліч світів – оригінальних й капризних, з одних лиш обгорток з цукерок та розповідей про сьогоднішній день. Якщо ти готовий до подорожі, то пакуй у валізу роздратований погляд та гордість з кляпом у роті.
Дозволь закутатись в твоїх руках, мов лялечка перед сном у матусі. Грій мене, пести, цілуй, обіймай, надихай та щодуху тримай. Щодня клонуй собі ідеал, вдосконалюй копію, редагуй, форматуй, стань незамінним, мов амінокислоти. Додай частину душі в життєвий фарш, щоб я нарешті наситилась. Не зможу витягнути тебе з океану, не спасу від вогню, не вкраду в темряви, але завжди вислухаю давно застарілі жарти, вберу в себе всі негативні емоції, втечу через вікно, наче супершпіон, щоб побачити лише один погляд, який не передбачає майбутнього. Пити подвійне експрессо (яке я не люблю) на 2 ложки цукру солодше, ніж чекати від тебе першого кроку. Я продала душу заради безсердечного хлопця. Я продала душу за тебе.
