Це проста пристойність веліла (за віршами Ахматовох)
Из цикла "Смятение"
Как велит простая учтивость,
Подошёл ко мне, улыбнулся!
Полуласково, полулениво
Поцелуем руки коснулся -
И загадочных, древних ликов
На меня поглядели очи...
Десять лет замираний и криков,
Все мои бессонные ночи
Я вложила в тихое слово
И сказала его - напрасно.
Отошёл ты, и стало снова
На душе и пусто и ясно.
Із циклу "Сум"яття"
Це проста пристойність веліла -
Підійшов до мене, всміхнувся!
Напівлагідно й напівліниво
Поцілунком руки торкнувся -
Й загадкових і древніх ликів
Подивились на мене очі...
Завмирань десять років і криків
І мої безсоннії ночі
Вклала я у тихеє слово
І сказала його - завчасно.
Відійшов ти і стало знову
На душі і пусто, і ясно.
.jpg)
