со́мна́мбули –
невільники по́вні,
нічні блука́льці – ловці́
ілюзорних райдуг, примру́жено-глауко́мних:
во́дить на манівці
неви́дима сила –
і до нас води́ла...
шо́ри, оброть, батіг, вуди́ла…
маре́вна сила,
непевні слова нав`язує і нани́зує:
не дивись угору,
не глянь дони́зу –
ступай одчайду́шно
по гнилому даху-карнизу,
а осту́пишся –
воля твоя така,
ви́щерблена і крихка́…
ви́дива, міражі…
пото́птані о́рдами хра́ми –
сухо лу́зкають під ногами
слів оскве́рнених вітраж́і…
ле́за, грані, кинджали-ножі,
у табакерці се́рця –
клубками
змії-вужі…
розта́нули,
розчини́лися у колоїдному молоці́
правдолю́бці і правдоно́сці:
ша! глаша́таї, тихо…
буди́ти сомнамбул – і вам, і їм же самим на лихо!
сіль землі
зникла у мо́році,
у тума́нному розчинилася молоці́:
ведуть до прірви упевнено
сліпців – сліпці…
…а ви́дасть себе
випадково який зря́чий –
кри́кне,
що па́губу спільну бачить,
за мить і зникне –
у золотій чи у залізній клітці,
зо свинцево-обтічною кулькою в серці,
чи у скроні:
зрячі серед сліпців –
небезпечні і безборо́нні…
Слово –
доспі́хи лицарські із Вогню і Криці,
маяк…
сві́тла стру́мінь двосі́чний,
ключ дові́чний
у джерельній крини́ці…
Поет -
*вежа сторожова́ !
під ногами – землі́ основа,
ореолом Сонця уві́нчана голова́…
неприборкана сила
се́рця навстіж одкри́того –
Слово-си́стола!
правди градом
по «гранях гранітних»
голі́в
і «котлетами заяло́жених» роті́в кори́тах…
у результаті?
ізловчи́лися та́ті
сліпі-підслі́пуваті –
на дрібні мутнова́ті напівслівця́:
благородний звір – сам іде на ловця…
…і поси́палися
на противагу Слову –
слова́, слова, слова,
сла́ва…
чіпка і лукава,
поло́ва…
отруйні заздрощі – си́тява похвала́:
му́скусно ляскають
у спітн́ілі липкі́ долоні –
не пробира́є? не пробива?..
лицар ду́ха, кажете… зрячий?
ну, побачимо – чи побачить…
«…лицарю, вам сюди, сюди…
обере́жненько, тут у нас бутафорські схо́ди…
усього три умовні сходи́нки…
ведуть до спальні…
там чекають на вас рю́шики, і про́стині-фіранки́,
як зимо́ві ра́нки
на Евересті – хрумкі-крохма́льні…
сюди, сюди – у будуар:
такому достойному лицарю –
по достоїнсту щедрий дар…
…там на ві́кнах – скла́дчасті плю́ші
і шовки́ неваго́мо-прозорі,
ну, і яка вам різни́ця,
чи запа́лює десь там і хтось там – зорі і душі?..
заплю́щуйте очі – вам насни́ться…
…а ще там, на столику –
(заува́жили то́нкощ ампір-есте́тики
грифо́но-но́гого слоноко́стого сто́лика?..) –
під вуале́ткою – пістоле́тик,
у пістолетику – ку́ль-ка…
пахне мускусом?.. у по́тиску липнуть доло́ні?...
не зважайте – у вас же таке
висо́ке
і світлоно́сне чоло́…
і симпатично-наївна ви́ямочка на скро́ні…»
18.11.2013
*вежа сторожова́ - тут у прямому смислі, споруда, висока башта, до будь якої організації-секти вжитий вислів стосунку не має (а)
…а ви́дасть себе
випадково який зря́чий –
кри́кне,
що па́губу спільну бачить,
за мить і зникне –
у золотій чи у залізній клітці,
зо свинцево-обтічною кулькою в серці,
чи у скроні:
зрячі серед сліпців –
небезпечні і безборо́нні…
..."випатрошили" чистенько, пані Валю, сьогодення...
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
у одному із віршів Маяковський цікавиться - "якими ви будете, люди прийдешнього"... - (умовний переклад мій і переказ), і я вирішила глянути так... побіжно - ну, і які ми?... а все такі ж... тільки з інтернетом і мобілками...)))
дякую Вам за приємність спілкування нашого, пані zazemlena...
Сонамбулізм - діагноз нашого сьогоденння... В тонкому, вишуканому словесному обрамленні глибока філосовська думка, тонкий аналіз і ... вирок. Насолоджуюся багатством мови, влучністю епітетів, непересічною індивідуальністю. Ваші вірші - перлини на тлі всюдисущої графоманії
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
нас, пані Тамарочко, - "багато, і нас не подолати"...))) при тому, що нас багато "з обох сторін"... із протилежної - більше, але то тільки за показниками "маси"... хоча, треба зауважити заради об"єктивності - "пропорція" встановлена - не змінюється віками... ніби вона і справді контрольована....
дякую Вам - за щирість сприйняття і відкритість думки Вашої... рада Вам, рада...
…а ви́дасть себе
випадково який зря́чий –
кри́кне,
що па́губу спільну бачить,
за мить і зникне –
у золотій чи у залізній клітці,
зо свинцево-обтічною кулькою в серці,
чи у скроні:
зрячі серед сліпців –
небезпечні і безборо́нні… - на превеликий жаль, так воно і є... Зрячі їм невигідні. Їм потрібне сліпе стадо, яким можна управляти на свій розсуд. Навіщо ж комусь бачити глибше, аніж те, що на поверхні?
…і поси́палися
на противагу Слову –
слова, слова, слова,
сла́ва…
чіпка і лукава,
полова… - глибинно і тонко підмічено, розвуальовано, привідкрито завісу, за яку багатьом лячно зазирнути... Сильний твір, що спонукає до роздумів та аналізу.
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
тих "нєугодних", які обминають традиційні приманки, ловлять на щось інше - "блискуче"... якщо не вдається зруйнувати "зрячого" грішми і славою, яку спочатку "розкручують", а тоді раптово - "згортають, стирають" - такий перепад - од всенародної значимості до "ніхто-ніщо" мало кому під силу вистояти - то якщо не вдається приборкати таким чином - підсовують строптивцю - любов... насправді - звабу... це той "будуар"... зо столиком, а на столику - "пістолетик"... багато справді народоводців скористалися такою завбачливою "турботою бригадирів", чи пастухів стада людського - тієї "маревної сили" з-поза лаштунків... а перед "будуаром" - хто (крім Шевченка і Сковороди) - вистояв?..
Сильно! Прямо морозом по шкірі... Діркою в голові.
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
"діркою в голові2 - цікаво і оригінально висловили Ви, пані Ірино, враження од вірша... так я ще не чула і не читала... тому, як на мене - це знахідка... вдячна Вам за візит і відгук...