Обтрусив листопад решту листя, залишене жовтнем,
позмітав на купки та спалив до приходу зими,
набундючений сад ладить простір для білої ковдри
і у ритмах вітрів чомсь тужливо озвавсь клавесин.
В передденні подій все неначе завмерло на хвилю,
на морози й сніги незворотньо чекає земля
і омріяна ціль вже так близько, здається за милю,
але яр протиріч заставляє глядіть звіддаля.
Та не жах холодів нас лякає щодня і щомиті,
ні той газ дорогий, ні незвиклий до такту сусід,
але древо батьків як у цій метушні не згубити
і зробити той крок, що чекають від нас купу літ.
Так, і справді в оточенні пейзажів анапеста і чудових метафор ховається глибинний зміст цього листопада. Будемо надіятися, що крок який від нас чекають, таки відбудеться! Чудово!
добротна філософія диття! Хоч рідко так мітко! Мої вітання, Ігоре! 
Над прірвою в покорі стоїмо... зухвало вижидають янУчари... до "раші" штовхають. 
