Хто тебе, крихітко,
Вивчатиме після мене,
Коли небо буде
Холодне й зелене,
І навколо тільки дощі...
Цієї дев'ятої осені,
Розведеної в молоці
Із теплим і чорним чаєм,
Я напишу тобі у листі,
Що досі скучаю,
Що досі пишу вірші,
Що досі не відправляю
Тобі,
Хоча й знаю усі адреси...
Що усі мої проповіді
І меси,
Звернені лише до тебе.
Я продав своє право вето
За можливість відірваних зим,
Повних речитативів і рим,
Повних чужих лібрето,
Щоб навчитись жити один,
Рідний ніколи не стану чужим,
Але назавжди стане далеким...
За вікном відлітають лелеки,
Чорні тіні ідуть по проспекту,
А у записах картотеки
Лише прізвища всіх колишніх...
Тримайся, крихітко, дещо вище
Усіх цих амбіцій і сварок,
Холодних вітрів і молочної криги,
Ніч починається із цигарок,
Зима починається із відлиги,
Гордої як Синай...
Тобі завтра у теплу Ригу,
А мені на львівський трамвай.
Передумаєш - повернешся,
Не прощайся, хоча прощай,
Ніч не стукає у вікно,
Зима не зігріє чай...
Я чекаю тебе єдину,
І ти також на мене
Чекай...
