Життя втікає з рук, мов нитка пряжі,
Не можу стримати, спинити, зрозуміти,
Все сипеться в мені, мов дім під динамітом,
А я стою лиш осторонь і просто споглядаю.
Не можу я зв’язати нитки пряжі,
Не можу зупинити динаміту хід,
Якийсь десь запустився механізм,
Що не дає зворотнього шляху.
І я, мов іграшка заведена ключем,
Живу і прагну щось зробити
З пряжею, що миттю з рук втікає,
І динамітом, що зриватись звик.
А я візьму та й відпущу ту нитку пряжі,
І подивлюсь на феєричний динаміту зрив,
Можливо, перетворю життя на розруху,
А, можливо, щось нове вибудую в нім.
я вже так звикла до твоїх роздумів...так часто доводиться бути просто споглядачем життя. і я, чомусь так само думаю, що потрібні ті моменти, коли тебе просто буде нести за течією. Хто зна, може та течія і дійсно принесе до чогось кращого.
Yana Тymur відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, що читаєш мої роздуми, мабуть, в нас подібне сприйняття життя, бо все добре розуміємо один в одного
Так. Що не розпутується, те можна розірвати. 
