Така брехуха, осінь ця,
Пообіцяла, поманила,
Тумани скинула з лиця,
Довкілля сонцем напоїла.
..............................................
І їй повірили троянди -
Розкрили пуп'янки свої,
Бузок розцвів біля веранди...
Та не співають солов'ї...
Усе навкруг, мов подуріло -
Бруньки в магнолії тугі.
Зима вже скоро, біло-біло,
Розстелить пелени в логи,
Накриє сад, поля, дороги,
Морозом вдарить по траві...
Бузок цвіте без застороги,
Розпушив кетяги свої.
...............................................
Із голови пішло все в *ноги*,
Дивлюсь, не тільки у людей.
Брехня стоїть біля порогу,
Відчиниш, і ураз ввійде.
Такі ми, українці, щирі,
Впускаєм в дім усіх і все,
А зайда, на святу порфіру,
Бруд за ногами принесе.
@NN@ відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
А в жовтні мені ніхто не вірив, навіть друзі які знають про мою дивакуватість навіть після того, як все почало збуватися, а тепер бояться і кажуть - краще ти б мовчала, наче я таке придумати можу
Дякую, Ніло
Сподобалось
Я чомусь від такого дива, як квітуче дерево під зиму, ніяковію. Краще б коли таких "сюрпризів" не було ні п природі, ні в суспільстві.
@NN@ відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Минула осінь була дивна, - дощ у вересні більше трьох тижнів, грім на голі дерева( а старі люди казали, що то до зміни влади) бузок і магнолія розцвіли у жовтні, а у листопаді сталося те, що сталося... передчуття були незвичайні.
Дякую за відгук
Анюточко, розумничко! Так просто все розділила,
а получилась - філософія. Добре
Люблю, цілую
@NN@ відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ти скажи, картопля і городина в цьому році будуть, чи тільки вірші, а то Лесь мене закопає
Я тебе теж цьомаю, піду в ХРАМ, попрошу здоров'я і тобі й собі. Увечері, якщо стане сил,виходь в ЧАТ, щось розповім, наразі, часу не має
Страждають найбільш довірливі і щирі, отакий закон природи і людей. Дуже потужний вірш, така тонка параль проведено
@NN@ відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Він був, як пересторога, і не тільки мені, дивна осінь була - грім гримів на пусті дерева(без листя), а моя бабуся казала,- то до зміни влади, я писала про це, а менш чим через місяць - Майдан, а кирзові чоботи і ці - хробаки, які впускають їх на нашу Святу Землю...
дякую, Ніколя, що читаєте.
сильний вірш і чиста правда ( не має порядку ні в людей ,ні в природі)
@NN@ відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
уже в природі щось було не так, навіть бузок почав цвісти, мені здалося що терпець урвався у всіх від тієї неправди що охопила державу, і чомусь почали писатися такі вірші
Брехні чимало серед люду і в природі.Але осінь багата щедрістю,барвами,навіть іноді дарує нам погожі дні...
@NN@ відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
це трішки іронічний вірш, тому що Осінь уявила собі, що вона Весна - розквітли троянди, бузок, маргаритки і навіть одна квіточка магнолії, ото вже дивачка. .
Дякую, що читаєте
Мені здається, що слово "брехня" можна вживати тільки по відношенню до людей, а те що відбувається з осінню, це непорозуміння, омана, аномалія.
"Брехня" відноситься до процесу мовлення, навіть у словнику часто відносять це слово ро розмовного варіанту, а літературне слово - неправда...
ОСЬ НА ТАКІ РОЗДУМИ НАШТОВХНУВ МЕНЕ ЦЕЙ ВІРШ.
ЦЕ СЛОВО НЕ ЗОВСІМ ВДАЛЕ В ДАНОМУ КОНТЕКСТІ, АЛЕ ЦЕ ТІЛЬКИ МОЯ СУБ'ЄКТИВНА ДУМКА...
@NN@ відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
а якже тоді відноситись до вислову *собаки брешуть*. пані Олечко, цей вірш суцільна іронія, хоч все й насправді - цвіте бузок, хоч і не кетяхами, а *розеточками*, фіолетовий, білий не зацвів, троянди - жовтогарячі.
А ще називають же осінь-пані, то я назвала її, як назвала. маю надію не образиться дякую за чудовий коментар, приємно зранку поспілкуватись.