Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Валентина Ланевич: Бережіть свої гаманці. - ВІРШ


Валентина Ланевич: Бережіть свої гаманці. - ВІРШ
UA | FR | RU

Рожевий сайт сучасної поезії

Бібліотека | Поети нашого Клубу | Спілкування | Літературні премії | Конкурси Клубу Поезії | Контакти | Оголошення |  ДО ВУС синоніми |  Основи поетики | 

 
>> ВХІД ДО КЛУБУ <<
e-mail
пароль
забули пароль?
< реєстрaція >



Зараз на сайті - 23

Пошук


Перевірка розміру




Бережіть свої гаманці.

За вікном, під монотонний перестук коліс, один осінній пейзаж змінював інший. В кутку вагона, трішки хриплувато, ніби простудженим голосом, обізвалась гармошка і мелодія старої пісні про кохання, розпорошуючи собою неспішні розмови пасажирів, пливла в повітрі та зраненою пташкою билась об стелю, де врешті і змовкала, а сивочолий чоловік зі своєю торбинкою, перечепленою через кисть руки, що доповнювала його образ, прямував уже до сусіднього вагона електрички. Я дивилась співчутливо йому у слід та погляд мимовільно сам повертався до засередженого обличчя моєї подруги, що сиділа навпроти та повертав згадкою до подій двох попередніх днів, коли вечором по телефону я почула її знеживілий глухий голос: -Сьогодні у львівській маршрутці у мене викрали із сумки барсетку з усіма документами та грошима. Не знаю, що тепер мені робити, адже через декілька днів я уже мала виїжджати за кордон. Чим тут зарадиш? Як уміла, заспокоювала її, кажучи, що треба трішки зачекати, що може документи ще підкинуть, як такі, що не мають для них ніякої цінності. Та вона й сама, хоч і дуже була засмучена втраченими грішми, десь в глибині душі, саме на це і надіялась. А вчора вечором у мене за вхідними дверима пролунав дзвінок. Відкривши двері, я побачила двох людей: жінку та чоловіка. Жінка була сусідкою подруги, чоловік - незнайомець. Він і запитав, чи не знаю, часом, де зараз знаходиться моя подруга, так як її немає удома, а він привіз їй паспорт, який, наче б то, разом з іншими документами знайшли на пошті. І ось ми їдемо до Львова, де призначена зустріч для передачі усіх документів, і з кожна нова хвилина надлижає нас до нового початкового свого відліку, відліку невідомості, бо припустити наявність подій можна та достименність їх розгортання ні. А вони і, справді, по приїзді до Львова, розпочались, як у детективному кіно, де ніхто не зустрічає і на мить починає здаватись, що ти знаходишся на безлюдному острові, хоч навколо тебе копошиться людський мурашник та до тебе нікому немає діла і телефон, з якого тобі дзвонили, буквально зранку, мовчить. Згодом дзвонить і тебе просять зачекати десять хвилин, і знову він поза зоною досяжності. Через двадцять хвилин з’являється в мережі і тебе просять зачекати трішки, притому розпитуючи, яка на тобі одежа. Так минає дві години, з періодичним надзвонюванням та проханням іще зачекати. Після чергового такого здвінка подруга сказала, що, якщо через пів-години документів не буде, вона іде геть і завтра розпочинає виробляти нові. Через декілька хвилин лунає новий здвінок, з якого слідує взяти таксі та їхати по вказаній адресі. Вийшовши з таксі, прямуємо до магазину, де нас, голосом, зі словами: -Доброго дня, дівчата, - зупиняє чоловік, якого бачимо вперше і простягає ключ від магазинної камери сховку. Після обміну: винагорода - ключ, подруга забирає усі украдені у неї документи і ми вирушаємо у зворотньому напрямку, додому, і в тролейбусі, яким їдемо на вокзал, читаємо: -Шановні пасажири! Будьте уважними та пильно слідкуйте за своїми речами під час поїздки у громадському транспорті! 13.10.13

ID: 454350
Рубрика: Вірші, Нарис
дата надходження: 13.10.2013 23:51:30
© дата внесення змiн: 14.09.2016 01:29:16
автор: Валентина Ланевич

Мені подобається 0 голоса(ів)

Вкажіть причину вашої скарги



Попередній твір    Наступний твір
 Перейти на сторінку автора
 Редагувати  Видалити    Роздрукувати


 

В Обране додали:
Прочитаний усіма відвідувачами (693)
В тому числі авторами сайту (21) показати авторів
Середня оцінка поета: 5.00 Середня оцінка читача: 5.00
Додати коментар можна тільки після реєстрації
Зареєструватися може будь-який відвідувач сайта.




КОМЕНТАРІ

Туся Татарочка, 12.03.2016 - 09:51
Ситуація знайома. Дивує лише те, що з часом ЇХ, крадіїв, стає усе більше і на усіх рівнях нашого життя.Оповідання сподобалось.
 
Валентина Ланевич відповів на коментар Туся Татарочка, 01.01.1970 - 03:00
Колись моя учителька історії любила повторювати:"Риба смердить з голови," - багато літ минуло з тих пір, а приказка лишається актуальною й понині. wink Дякую, Тусечко! 16 flo18
 
OlgaSydoruk, 28.02.2015 - 00:11
12 12 Жизненно,..нужно помнить -что люди разные,и руки у них - липкие,..и слова - не всегда правдивые!.. give_rose
 
Валентина Ланевич відповів на коментар OlgaSydoruk, 01.01.1970 - 03:00
....а я нещодавно забула й сама про це, украли останню сотеньку разом з гаманцем у трамваї, у час пік... smile Дякую, Олечко! give_rose friends
 
Юліанка Бойчук, 14.10.2013 - 20:21
праця в них така... відсутність совісті - головна умова для "працівника"...
 
Валентина Ланевич відповів на коментар Юліанка Бойчук, 01.01.1970 - 03:00
...і то є таки так, хоч і гірко це визнавати... frown Дякую, Юліанко! 16 give_rose
 
Радченко, 14.10.2013 - 12:43
А крадії чомусь завжди бувають хитріші, як не бережи свої речі. На жаль. 12
 
Валентина Ланевич відповів на коментар Радченко, 01.01.1970 - 03:00
Бо ж ми інколи і самі забуваємо про них, стаємо безпечними, а вони тим часом не дрімають. Подруга сама сказала мені, коли все уже уляглось і вона трохи заспокоїлась, бо після такого потрясіння не скоро можна прийти в себе, щоб я про це написала, каже: "Може хто прочитає і саме це вбереже його від подібного випадку". wink Дякую, Оля! 16 give_rose
 
Віктор Варварич, 14.10.2013 - 12:40
12 12 12 Саме нам потрібна увага.. Із святом Вас вітаю..Добра, любові і тепла.. 16 16 16 flo26
 
Валентина Ланевич відповів на коментар Віктор Варварич, 01.01.1970 - 03:00
Дякую щиро, Вікторе! 16 Навзаєм! 16 І Вас зі святом! flo21
 
Крилата, 14.10.2013 - 09:21
ЖИТТЯ РІЗНЕ. У НЬОМУ Є ТАКІ ПЕНРИЄМНІ СЮРПРИЗИ.
 
Валентина Ланевич відповів на коментар Крилата, 01.01.1970 - 03:00
...які добряче вибивають людину із життєвої колії... cry Дякую, Люба! 16 give_rose
 
Віталій Назарук, 14.10.2013 - 06:57
12 12 12 16 19 22 22 give_rose Гарно!
 
Валентина Ланевич відповів на коментар Віталій Назарук, 01.01.1970 - 03:00
Щиро дякую, Віталій! 16 22 give_rose
 
Lana P., 14.10.2013 - 01:26
12 життєві реаліїapple
give_rose Валю,опечатка *здвінка*
 
Валентина Ланевич відповів на коментар Lana P., 01.01.1970 - 03:00
...що "падають, як сніг на голову" і в без них не легкому житті... frown Дякую, Лано! 16 give_rose
 
Любов Ігнатова, 14.10.2013 - 00:54
що тут скажеш...людей без совісті завжди вистачало...
 
Валентина Ланевич відповів на коментар Любов Ігнатова, 01.01.1970 - 03:00
...і які бажають гарно жити за чужий харунок... smile Дякую, Люба! 16 give_rose
 

Нові твори