Ще світле сонце сяє понад нами,
Ще вітер вночі з гаєм гомонить,
Ще хмари пишні линуть небесами,
Щезаючи за край, в ясну блакить.
Ще звуки мови прадідів великих
Не загубились в вирі часовім!
Та всі неначе стали без'язикі,
Пісень рідних цураючись!.. А втім...
Нехай говорять мовою чужою,
Хай служать роду тих, що у ярмо
Впрягали Батьківщину, що сльозою
За них вмивалось матері чоло!
Хай скоряться... Не буде жаль нікому,
Ніхто не закричить: "Ганьба, ганьба!".
Не буде вже у мови навіть дому,
Серця черствії не пройме журба.
Не буде литись вільними степами
Гучне "егей!" пастушеє оте,
І гори повкриваються шпилями,
І Дніпро всохне - рута поросте.
Так зникне все - неначе й не було...
Загине те, що творено віками!
Загарбає Вкраїну вічне зло
Своїми всюдисущими руками...
Чекайте, люди, стійте, схаменіться!
Не пізно рідне слово рятувати!
Адже в серцях глибоко ще іскриться
Та колискова, що співала мати...
______________
20.02.2013
Вірш прекрасний, бачу в цих закликах себе, ще рік тому, але.... нажаль все МАРНО... Поодинокі поети б*ють себе в груди, кричать, а хто їх чує??? поезією цікавляться одиниці, а голос тих, хто нищить країну, лунає з екранів телевізорів щодня і розказує, що в нас все добре, було, є і буде... Але за роботу вас можна похвалити, не втрачайте віри!!!!
† божевілля † відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
дасть Бог, то й ми будемо не поодинокими поетами, а перетворимось на справжню українську націю
Дай Боже, щоб почули і прозріли! 
