рубіни, топа́зи, сапфі́ри – кору́нди,
діаманти і ізумру́ди! –
усі багатства земні́
так са́мо легко доступні
мені,
як і Туманності Андромеди…
золото – ранками плавиться у вікні,
о́сенями – ллється на коси,
розтікається-шарудить стежка́ми,
додається у амальга́ми
озер і струмкі́в, джерел-ви́токів –
розтума́нює риси,
розмиває рубці і шрами
і
світ невлови́мо допи́сує…
романтичним фле́ром,
як ніби лелечим перо́м
…умостилася
на найвищім щаблі́
тра́па –
на само́му коньку́, на верху́
да́ху –
філіжанку кави тримаю
замріяно –
у пальцях липких од фарби олійної –
забулася, що фарбую,
що втомилася-спочиваю –
геть одірвалася од землі,
як лелека –
з да́ху
видно далеко…
…каву холодну п`ю
і думаю:
отак би кинути в землю квача,
здійнятися з да́ху
і прибитися
до якого ключа –
зга́ряча і з одного ма́ху…
здійнятися
і у теплі краї понадхма́рно леті́ти –
туди, де сонячно, де тра́ви і квіти…
вічні тра́ви…
думаю, си́дячи на даху́
із миттєво проча́хлою кавою –
от цікаво,
яка
грань тонка́
поміж я́вою і уя́вою –
и́рій, квітки, трава,
завтра-учора…
між ба́жаним і нездійсне́нним…
і чому, вмираючи, сказала Аврора
са́ме такі́ - недоречні останні слова: «…залишіть зелене…»
04.10 2013
Той. хто мряв про політ, вже літав...З поверненням Вас
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
як просто і точно Ви зауважили, люба пані zazemlena, отже - літали-знаєте...))) "втрату ваги" - спричиняє Радість - нечаяна, тобто, поза земними причинами... сама собою, особлива така... могутня... думаю, це і є та енергія, яка "возносить у тілі"... може, колись напишу про пережитий досвід "епістолярною прозою", хоча - ніхто ж не повірить... і знову будуть агресивні заперечення, і безпідставні підозри-єхидності, отже - знову буде "пауза", яку Ви так делікатно помітили... це мене подивувало, люба пані zazemlena... дякую Вам...
Валю! Просто захоплююся Вашоми творами,а ще не мати страху вилізти на дах,можливо тому,що боюся висоти мене чомусь притягує земля, зелене,і тому мабуть і Аврора не відчуваючи краси польоту сказала ті недоречні слова...
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
дякую Вам, пані Вразлива я теж боюся вистоти - фобію таку собі маю, але - якось не у всіх випадках...))) коли сильно цікавить мене щось десь високо - я полізу і забувши про фобію свою - і вона, треба зауважити - угору за мною "не забирається"...
стосовно ж Аврори Дюдеван - цікава і цілком вірогідна версія Ваша...
в слові *план́ер* зробила помилку...
але про інше, я не вмію робити зноски, це мені не дано, тож прошу покопайтесь в моїх ВІРШАХ і знайдіть *Пісню жайворонка*, хочу знати вашу думку
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
я зрозуміла, що ви у слові "планер" випустили механічно одну голосну - одруківки у коментах часто трапляються - просто, пишемо "на підвищених швидкостях", бо з емоціями...))) щоправда, я прочитала "пленер"... і вийшло ще замисловатіше...
Поклавши на ноти і землю, і всесвіт,
Вплітаючи в скерцо поля з малахіту... - так, є щось спорідненого у наших віршах... Ви у жайвора там вселилися ніби, бо "точка зору" у віршеві Вашому - наче автор справді бачить усю картину з висоти пташиного польоту... он звідки - "летіти, летіти"... думаю, відчуття польоту - це таки глибинна пам"ять наша, бо ж переживаючи уявний політ - жодним чином не "махаєш крильми", чи руками... а - радість така, насичена і особлива - перед якою закони гравітації падають ниць, як і інші закони фізичні... десь так приблизно можу про це сказати я...
а посилання - це так: відкриваєте вірш, перша полосочка над полем сторінки (там стрілочка розміщена, вліво показує (ця стрілочка означає "вернутися назад", але вона нас не цікавить - поруч із цією стрілочкою - кружечок, а далі - набір англійсьх букв - www. і так далі - оце і є адреса конкретного вірша - виділяєте її курсором, копіюєте і далі вже вставляєте, куди треба... от адреса Вашого жайворонка така - http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420351
здавалося б, така проза - пофарбувати дах, але для непересічного поета, це політ у просторах Всесвіту, це африканські алмазні копальні, це безкрайній план́р над землею, це журавлина відданість землі на якій живеш і любиш
я в захваті, Валю, вам вдалося збурити хвилю прихованих в мені емоцій і бажань - летіти...
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
о... саме це... саме так... - летіти...))) коли побачиш світ з висоти - одразу торкає таке звичне бажання - треба летіти... розсудок усе псує - на землю тверду запобігливо-однозначно вказує...)))
дякую Вам, пані @NN@, за щирість Ваших слів - я їх так сонячно відчуваю...
думаю........................... після Ваших віршів у мене залишається слід в душі як після комети, довгий такий, гарячий, дивний, прекрасний, згусток думок і емоцій, люблю його відчувати
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
то Ви, пане Морський Леве, ауру (душу) віршів моїх так зримо сприймаєте...))) дякую Вам... щось подібне залишається і в моїх відчуттях...