Зі сну думки завились у спіралі
Чи від роси, чи від солодкого туману
Чи від із вечора недовідспіваних пісень
Відкрились очі - ще чуть-чуть і день
Ай мама! Не буди! Я зараз встану...
Але будильник задзвенів по жилах током
Як в морду зимної води - пора старий до праці.
Як був малим-мене ніхто так не будив.Жорстоко.
Тепер своє кіно.Інтерпретації проходять боком
І дзеркало пускає вже не зайців,
Не відкриває шлях чудним фантазіям
А лиш показує сумну життя реальність...
І я щось хочу пояснити їм на пальцях
Своїм картавим язиком, невмілим словом.
Всім цим бездушним людям, що навкруг
Чого ж навколо мене з кожним, кожним роком
Круг вужчає. Це не петля? Ай бля!
Я так почав писати, як би бухав три дні з пророками
Я б так хотів би замішати глину мижи пальцями
Та все ж не вийде вже нічого путнього
Бо ми давно вже не шукаєм суть
А лиш пливем між грошовими блін потоками
Колотим олово і ртуть...А толку!Толку!
Боже ! Дай заснути!
Хай зайчики присняться на стіні
І я в зелених шортах, в будьоновці,
На бабчинім льоху, керую полком.
P.S.Передостання папіроса догорає...
Будильник вже наведений чекає:
Бо в нього ціль:мене підняти і змішати.
З буднями
