І цього холодного ранку, я приношу тобі запашну каву.
Ти закутавшись у теплу, як липневі ночі ковдру - спиш.
«Що може бути кращим, - думаю я, -
прекрасна жінка, лежить у ліжку,
а я готую для неї сніданок.»
Заради твоєї ранкової усмішки, я готовий прокидатись раніше ніж ти,
Заради твого поцілунку, я буду ховати під твоєю подушкою листи,
Я буду берегти ранковий спокій, щоб ти змогла мені розповісти,
про що сняться тобі сни.
Я буду цілувати твої плечі, і дивуватись, як може бути настільки солодкою шкіра? Як може бути настільки сильною в тебе моя віра?
Як можеш спати зі мною ти, моя мрія? -
така довгоочікувана, ніби хороша кінопрем’єра.
Така строга, наче цензура. Така ніжна, мов дотик пера.
На підлозі лежить твоя білизна,
така бажана та недосяжна.
Хочеться благати якусь незнану силу,
щоб ти ще хоча б на хвилину,
дозволила здіймати з себе твою білизну.
Хочеться попросити, щоб це тривало вічно,
бо я знаю, як тобі буде холодно в січні,
тому, я готовий прокидатись раніше ніж ти,
щоб цілувати тебе сонну,
дивитись на твою білизну священну
і тихо на кухню пройти,
щоб приготувати для тебе найароматнішу каву,
і весь день бачити тебе добру та ласкаву.
