Тумани вкрили берег у росі,
Сховалась ряска між очеретами,
Забрало Сонце промені усі,
Покрилось небо ясними зірками.
В дуплі старої верби порохно,
Світило тьмяно, мов казкове сяйво
І тінь хиталась, як маленький гном,
І ця краса була для нас, як "тайна".
Дурманили покошені луги,
Під кумкіт прохолодного туману,
Що прокладав над річкою стежки
І гоїв травам не зажиті рани.
А каченята, наче залюбки,
Під берегом мальками ласували,
За карасем ганяли щупаки,
Лиш зорі у воді відпочивали.
Промайнуло тепле літо,
В спогадах зосталось...
Та красу ще недопито:
Осінь починалась.
Все ж така рожевощока,
Іноді сльозлива.
Ніби дівчина в вінку
Гарна, чорнобрива.
Гарно пишете п. Віталію!
Віталій Назарук відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
