прогризли миші,
неля́кані,
дрібними зубками
у ла́нтуху-мішку́ – дірки́ дрібні́
і сиплеться, і ллється
зо всіх прорі́х зерно –
прово́рно і прозоро …
неупи́н-но
уже втопають ночі,
в`язнуть дні
в осипаному з лантуха зерні…
…вмостився ранок винозо́рий*
на підвіконні,
заси́лює цупкі нитки́
у золоті голки́
і подає мені -
накласти на дрібні дірки́
блакитні!
шо́вкові латки́…
17.09.2013
*винозорий - далекозорий, з гострим зором.
чудово-пречудово...
миші о, то такі звірятка, що куди хочуть залізуть і все їм по зубах
люблю Петриківський розпис, коли читаю ваші вірші, в уяві розписується простір вашими образами, фарбами, тонами...гарно
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
пані @NN@, Ви мене надихнули - найближчим часом куплю собі пензликів і гуаші (для початку) і навчуся техніці Петриківського розпису - "гребінці" "зернятка" - надзвичайно цікаво і саме те, чого мені дуже давно бракує... дякую Вам сердечно...
Так оригінально! То он чому не вщухають дощі - це миші у всьому винні, бо продирявили небесний мішок... Дуже гарна знахідка - усміхнули мене такими милими казковими образами! А ідея пана Михайла з котом - дуже цікава! Хай не дрімає Ваш Лаврін і порозганяє сірих бешкетників! Сподобалось! - гляньте, яку цікаву світлину я знайшла... Мабуть, це ті самі миші.
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
дякую,Наталю... таким сонячним позитивом од відгуку Вашого війнуло - як ніби "oduvan4ik" осінню зацвів... дякую... і малюночок - просто чудо справді... треба ж, як доречно він звучить тут...
а Лаврін мій уже півроку, як крилатий... уміє літати... приходив недавно...
"Я виноват и слезы лью и охаю"...Я все не так понял.Только теперь дошло о чем,собственно, стихи.Навіть стало соромно.СтарОй - голова с дырой.А котів все ж заведіть...І простих і крилатих.
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дивуюсь я Вам- навіть в такій побутовій проблемі знаходите поезію.
Треба завести парочку котів...
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
так... небесних котів... чи, які вміли б літати - крилатих...))) вже дощі йдуть давненько, небо весь час сіре, як мішок... а вчора вранці блакитні "кусочки" появилися - як ніби веселі латки хто наклав на мішок прогризений небесний - такі метафори посітили у результаті споглядання...
дякую Вам, пане Михайле - і за візит і за котопропозицію...