Такі, як ти, приходять назавжди,
У серце проникають мов отрута,
Навік свої лишаючи сліди,
Без запитань чи можна їм там бути.
Такий, як ти - один на все життя,
І втративши - довіку не пробачиш,
В собі нестимеш сум і каяття,
І знатимеш, що в серці й досі плачеш.
Спливаєш часом ти у моїх снах,
В думках моїх усміхнений спливаєш.
І я не вірю в те, що я сама
Обрала світ, в якім тебе немає.
І скільки б не пройшло з тих пір років,
Які б у серці бурі не здіймались,
Таких глибоких, чистих почуттів
Ніколи більше я не відчувала.
Лишився в серці сум, уже не біль
(Його роки розлуки вгамували...),
Та чи колись пробачу я собі
Те, що тебе так пізно розпізнала...
10.03.2013
Це трагедія на все життя...З нею мусиш миритися, жити, вірніше існувати, проклинаючи запізніло себе за сліпоту, яка привела до втрати кохання... Сильно і сильні почуття Ви передаєте!
Таня Кириленко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Сильно і сильні почуття Ви передаєте! 
