Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Валентина Ланевич: Розплата за кохання. - ВІРШ


Валентина Ланевич: Розплата за кохання. - ВІРШ
UA | FR | RU

Рожевий сайт сучасної поезії

Бібліотека | Поети нашого Клубу | Спілкування | Літературні премії | Конкурси Клубу Поезії | Контакти | Оголошення |  ДО ВУС синоніми |  Основи поетики | 

 
>> ВХІД ДО КЛУБУ <<
e-mail
пароль
забули пароль?
< реєстрaція >



Зараз на сайті - 17

Пошук


Перевірка розміру




Розплата за кохання.

Якось так надсадно скрипнувши, ніби жаліючись на не змазані завіси, вхідні двері випустили її на вулицю, де струмінь холодного повітря, війнувши його в обличчя Катрі, побіг назирці за вітром. А вітер розкошував на тротуарі, завихрюючи опале рудувато-попелясте листя каштанів: то підіймаючи те в гору, то опускаючи донизу, щоб по хвилі, знову, граючись, здійняти в повітря. Із-за рогу будинку, пробиваючись крізь хмари, бліде сонячне світло мляво торкалося прохожих людей, що кудись поспішали. Звично пришвидшила крок і Катерина, хоч сьогодні їй поспішати нікуди, у неї вихідний. Згадавши про це, вона звернула у скверик, присіла на лавку. І думки, зароїлись, пробуджуючи свідомість, мов вистояне бродінням вино, заполонили її повністю, а перед очима зринула картина власного життя, де поруч з сонцем, чомусь, постійно вирувала злива. Ось і нині різонуло щемом душу, і якась винувата усмішка лягла на обличчя. Завинила...Ні, не перед кимось, завинила сама собі. Посмівши покохати, впустила в своє серце довіру та віддалась незвіданій донині силі пристрасної жаги, прагненню, яке в своєму зародку несе тільки чистоту джерельної води без будь-яких меркантильних помислів. На сусідній лавці почулось якесь не зовсім виразне шепотіння. Там сиділа, в розхристаній одежі, з розкуводженою зачіскою, жінка і щось бурмотіла про себе, тільки їй одній відомо про що. Катерина уже не раз зустрічала цю жінку, нещастя котрої полягало у розплаті за кохання. Вона застала свого улюбленого чоловіка у обіймах з іншою і тоді щось надломилось у неї в середині, якесь життєво важливе коліщатко дало збій. З того часу, жінка часто приходила на лавку, де колись вона була безмежно щасливою та виливала вітрові свої жалі, які тепер і їй самій не були потрібні та це єдине, що залишилось нестертою з її пам’яті ураженою присихікою. Востаннє кинувши погляд на нещасну, Катря, вдихнувши на повні груди прохолодного повітря, поспішила додому, щоб там, широко відкрити зашторені вікна, впустивши в домівку, хоч і позначеного осінню, пучок сонячного проміння. 11.09.13

ID: 448497
Рубрика: Вірші, Нарис
дата надходження: 11.09.2013 17:11:44
© дата внесення змiн: 14.09.2016 01:24:33
автор: Валентина Ланевич

Мені подобається 0 голоса(ів)

Вкажіть причину вашої скарги



Попередній твір    Наступний твір
 Перейти на сторінку автора
 Редагувати  Видалити    Роздрукувати


 

В Обране додали:
Прочитаний усіма відвідувачами (1028)
В тому числі авторами сайту (29) показати авторів
Середня оцінка поета: 5.00 Середня оцінка читача: 5.00
Додати коментар можна тільки після реєстрації
Зареєструватися може будь-який відвідувач сайта.
Сторінки (2):  назад [ 1 ] [ 2 ] вперед




КОМЕНТАРІ

Кайгородова 2, 15.06.2016 - 04:58
Дуже гарне оповідання, талановито! give_rose Творчого Вам натхнення!
 
Валентина Ланевич відповів на коментар Кайгородова 2, 01.01.1970 - 03:00
Дякую Вам від душі! 16 22 give_rose
 
Життя, життя... Гарно. 12 12 12 16 17 give_rose
 
Валентина Ланевич відповів на коментар Ганна Верес (Демиденко), 01.01.1970 - 03:00
...так, життя має різні прояви, буває, що так поверне щой не розбереш куди... 17 Дякую, Ганно! 16 give_rose
 
Фея Світла, 08.01.2016 - 22:56
Гарно... життєво... є над чим подумати... give_rose хтось кохає... 16 а хтось втрачає... 17
 
Валентина Ланевич відповів на коментар Фея Світла, 01.01.1970 - 03:00
...так, чомусь, доля розпоряджається нами на свій розсуд... 17 Дякую, Феєчко! 16 give_rose
 
OlgaSydoruk, 19.05.2015 - 23:15
12 12 16 Рассказ короткий,но такой ёмкий по содержанию!Класс! flo10 friends
 
Валентина Ланевич відповів на коментар OlgaSydoruk, 01.01.1970 - 03:00
На жаль, кохання може набувати і такої ограненої окраски...17 Дякую, Олечко! 16 friends
 
A.Kar-Te, 13.09.2013 - 17:59
12 Де гуляє радість, там гуляє і печаль girl_sigh 16 give_rose
 
Валентина Ланевич відповів на коментар A.Kar-Te, 01.01.1970 - 03:00
...чомусь, буває і так, що абсолютна, не захищена щира любов, за свою відданість отримує байдужість чи зраду... smile Дякую, Оля! 16 give_rose
 
щемно, цікава розповідь 12
 
Валентина Ланевич відповів на коментар Олександр Яворський, 01.01.1970 - 03:00
Щиро дякую, Олександре! 22 22 give_rose
 
НАДЕЖДА М., 12.09.2013 - 15:32
Сумна історія...Одному щастить в коханні, іншому - ні... Хто зна причину? Шкода, що так буває...
frown Але виправляти помилки не завжди достаньо життя... give_rose give_rose give_rose
 
Валентина Ланевич відповів на коментар НАДЕЖДА М., 01.01.1970 - 03:00
Так, Надійко, помилки потрібно встигнути виправити, коли ще є на це час... 16 Дякую люба! 22 give_rose
 
Наталя Данилюк, 12.09.2013 - 10:40
Прониклива проза і гарно виписаний жіночий образ. 12 Щемні рядки, зболені... 17 19 22 osen2
 
Валентина Ланевич відповів на коментар Наталя Данилюк, 01.01.1970 - 03:00
...і отой невидимий біль буває набагато відчутніший ніж фізичний... cry Дякую, Наталочко! 16 give_rose
 
Макієвська, 12.09.2013 - 08:06
12 give_rose
 
Валентина Ланевич відповів на коментар Макієвська, 01.01.1970 - 03:00
Від душі дякую, Наталю! 16 22 give_rose
 
Вразлива, 12.09.2013 - 07:55
Дуже гарно описала стан душі жінки. І як добре що є такі лавочки для роздумів і порівнянь. У мене також такає! give_rose
 
Валентина Ланевич відповів на коментар Вразлива, 01.01.1970 - 03:00
Інколи саме життя підводить нас до таких роздумів. 16 Дякую п. Дануто! 16 give_rose
 
Калиновий, 12.09.2013 - 07:11
Майстерно! give_rose
 
Валентина Ланевич відповів на коментар Калиновий, 01.01.1970 - 03:00
Щиро дякую, Ютий! 22 22 give_rose
 
Lana P., 12.09.2013 - 04:55
гарна ваша проза, хоч і сумненька, Валю... give_rose
 
Валентина Ланевич відповів на коментар Lana P., 01.01.1970 - 03:00
Проза життя несе в собі інколи і елементи щемного суму. 22 Дякую, Лано! 22 23
 
12 сумно... 17
 
Валентина Ланевич відповів на коментар Тетяна Луківська, 01.01.1970 - 03:00
...таке життя... cry Дякую, Танюш! 16 give_rose
 
Крилата, 11.09.2013 - 22:29
Сумна історія. Гарно передали почуття. 12
 
Валентина Ланевич відповів на коментар Крилата, 01.01.1970 - 03:00
На жаль, життя - це не лишень святкові дні... 22 Дякую, Люба! 16 give_rose
 
Радченко, 11.09.2013 - 21:10
Розплата за кохання буває дуже жорстокою, ти - права, Валя. 16
 
Валентина Ланевич відповів на коментар Радченко, 01.01.1970 - 03:00
І буває так, що змінити щось у цьому несила. 22 Дякую, Оля! 16 give_rose
 

Сторінки (2):  назад [ 1 ] [ 2 ] вперед
Нові твори